Да однозначно . Даже место похоже практически тоже, арка от собора Петра до Яня сета.
Чим приємно мандрувати машиною - вільність пересування. Виїхавши з Риги ми не думали про кінцевий пункт на сьогодні. Головне було - заночувати якнаймога ближче до дому, щоб ранком спокійно не поспішаючи доїхати. Повертатися до Вільнюса було не цікаво, дитинці аквапарку в Юрмалі та літа в Гурзуфі було явно замало, тому вирішили зробити фініш в курортному містечку Друскінінкай , про аквапарк якого ходила чутка як про найбільший в Європі. Адресу аквапарку я заздалегідь завів в iGO (який по Литві має назви вулиць та номери будинків навіть в невеликих містечках), готель має бути десь біля аквапарку, Друскінінкай як раз на кордоні з Білоруссю, тобто все як треба. iGO в Друскінінкаї таки трохи поблукало, бо намагалося провести нас до аквапарку пішохідними вуличками. Під'їхавши, побачили досить велику будівлю, з підземним паркінгом та безкоштовною стоянкою просто неба. Звісно обрали стоянку, бо пес його знає скільки той паркінг коштує, і чи не знадобиться знову дріб'язок на його сплату. Прихопивши найнеобхідніше, прямуємо до будівлі. Ліворуч аквапарк, праворуч готель. Вечоріє, що зробити в першу чергу? Розум переміг - йдемо до готелю. Де отримуємо повний комунізм: - паркінг для мешканців готелю безкоштовний; - аквапарк з суттєвою знижкою; - халати до аквапарку в номері, платити окремо за них не треба. Поки дівчата готуються до купання, я заїжджаю до паркінгу, ціни для "не мешканців" трохи кусаються. Вдягаємося в халати, і просто в капцях йдемо до аквапарку. Треба сказати, що аквапарк особливо не вразив, хоча відкрився він тільки наприкінці грудня 2006 року, але вже в декількох місцях помітно, що зроблений він нашими хлопцями , чи то на матеріалах зекономили, але декоративна фурнітура в деяких місцях зламана, в душовий маємо незначний але характерний аромат совкового басейну, дрібниці але око муляють. Втім не дивлячись на це, все більш менш пристойно. Відмінність від інших аквапарків - практично усі басейни першого поверху є одним великим басейном. Сказати, що аквапарк більший хоча б за юрмальський, я б не сказав, можливо так, а можливо і ні. Юрмальчане влітку розширяються на відкритій площадці, тут такого розширення нема. Втім, ми не потрапили до головної родзинки цього аквапарку - "банно- прачечного комплексу", який має біля 20 лазень різних народів. Фінська та російська лазні знаходяться в загальному комплексі,вхід до 18 інших лазень знаходиться за турнікетом. Пояснення до турнікету - тільки литовською, наскільки я зрозумів, турнікет призначений не для окремого збирання грошей, як наприклад за солярій в Юрмалі, а для відсіювання дітей, бо вхід туди має вікове обмеження. Діти та дорослі на вході отримують різні браслети, за допомогою яких можна слідкувати за часом знаходження в аквапарку. Розуміння цього механізму прийшло надто пізно, адже фото в проспекті та на сайті з цих лазень виглядають досить привабливо. Покинувши аквапарк, відправляємося вечеряти, отримуємо піцу, та невеличке непорозуміння з офіціанткою, ми збираємося рано ранком стартувати, тому в готелі замовили сніданок сухим пайком, офіціантка вибачається, що не знає чи можна це зробити і що не може пояснити нам це російською, я її заспокоюю і пропоную сказати це англійською. Дівчина спромоглася - “I'll cal my manager”. Втім розмова з менеджером не знадобилася і за 2 хвилини вона принесла нам наші сніданки. Відправляємося до номеру, яки невеликий, але новий та чистий. Одна проблема – замісць додаткового ліжка маємо два додаткових матраца під ліжками. І бідна доня проводить ніч на підлозі.
Ранком встаємо біля 5-ої ранку, сплачуємо карткою один! рахунок за готель, аквапарк, ресторан 321.80 лит або 653.48 гривень та 0.19$, що лишалися на моїй кредитці. Отримуємо жетон на виїзд з паркінгу і виходимо на вулицю, де температура зовсім трохи вища за 0 (на дворі 29 серпня). Рухаємося в напрямку до білоруського кордону, заправляємося по вінця бензином, на залишки литів заливаємо кавою себе та термоси. Чим відрізняються польські, литовські, латиські заправки від наших - це кавою з автоматів самообслуговування більш менш пристойної якості, при чому якщо в Польщі за автоматом ще був візуальний нагляд, то у братів прибалтів маєш відчуття повної довіри. Тому на згадку про це остання литовська фотка – з тракайською кавою, щоправда це не АЗС, а караїмська кав'ярня .
Ще чекаючи на піцу в Друскінінкаї я почав малювати маршрут на наступний день, і тоді вже стало зрозуміло, що 150 км від Вільнюса, яки ми зробили, фактично віддалили нас на 150 км і від Києва. Але повертатися назад, це не для нас и упевнено взяли маршрут на Гродно. Кордон зустрів нас майже повною відсутністю машин, литовців пройшли хвилини за дві, сябри були - сама щирість, митник збирався восени до Києва, добре з ним поговорили, і він ствердів мене в думці їхати через Мінськ, бо хоча я й мав досить докладний паперовий атлас з дорогами Білорусі, але надто багато виходило поворотів на цьому путі і надто маленький виходив виграш на них. За цими балачками, я не перепитав чи є на переході зелений коридор, отримав купу печаток в бігунку і спокійно виїхав без задньої думки. Зрадівши напрочуд швидкому переходу зазвичай дуже бюрократізованого білоруського кордону поволі просуваємося до Гродно на виїзді до якого нас підрізає військовий бусік і пропонує негайно повертатися на кордон, бо як виявилося митницю ми таки не пройшли і план "Перехват" вже майже оголошений. Пам'ятаючи, що в білорусів перезміна о 8-й ранку, і що жодної засади від кордону нам не зустрілося, я пролітаю назад ту саму відстань за лічені хвилини, пригальмовуючи тільки в населених пунктах. На кордоні нам повідомляють, що маємо проблеми і треба чекати що з нами робити, після майже годинного чекання нас пускають назад на кордон, де почекавши ще з півгодини біля стенду з написами, що роблять з тими, хто дає хабарів, мені нарешті повертають бігунок і я ще за годину, відстоюючи вже істотні черги проходжу усю нескладну білоруську бюрократію. До Гродно виїжджаєм вдруге десь об 11-їй ранку, втративши до біса часу. Немає худа без добра - цього разу встигаємо сфотографувати костел Св. Апостолів Петра та Павла в селищі Гожа, який дуже нагадує аналогічні в Польщі.
Далі витрачаємо більше ніж півгодини на проїзд повз Гродно і починаємо повертати згаяний час. Машин не багато, і не зважаючи на реконструкцію траси та кілька засад нам це вдається. Трохи заплутався в розв'язці на кільцевій Мінську, бо показника на Гомель не було, але зрозумів це одразу і на неї виїхав. Машин на кільцевій багато, знаків до біса, заблукати як ми не старались не вийшло і ось ми вже прямуємо на Бобруйськ. Багато білоруських АЗС за минулий рік отримали великі табло, на яких постійно змінюється ціна на бензин в різних валютах. На одній заправці пристойного вигляду зупиняємося, все виглядає напрочуд чудово, на ній навіть приймають картки. Є магазин, в якому витрачаємо кілька зайців, що я наміняв на митниці на не смачне морозиво та інші солодощі. Біля заправки безкоштовний для клієнтів будиночок з літерами "Ме" и "Жо" досить охайного вигляду, свіжий ремонт, склопакет тощо. Загадка, що в цьому будинку робить служниця? Не здогадаєтеся! Вона там сидить для того, щоб казати, що чоловічий туалет не працює і треба йти до вітру в сусідній сортир. З жіночим втім все гаразд, дівчатка виходять задоволені та здивовані зрослим рівнем сервісу в Білорусі. Далі все просто, окружні Бобруйська, Калінковічей та Мозиря, через Наровлю до Олександрівки-Вільчі. В Наровлі щоправда я дав коло кілометрів з 10, бо вирішив що пройду її навпростець, а не по кільцевій. В результаті під'їхав до шлагбауму забороненої зони і повернув назад питати дорогу. Язик - кращий GPS . Олександрівку-Вільчу проскочили швидко. Український шмат дороги поміж ними нарешті залатали мабуть вперше з 1986 року. О восьмій вечора під'їхали до Києва, але після >10 днів Європи, соватися в Київ в робочий день я не ризикнув. Бо минулого року після 17 годинної подорожі Рига-Київ в'їхали в місто в сильну зливу, нахабство київських водіїв навіть за таких погодних умов було просто разючим. Тому сіли, добре повечеряли перед самим містом і спокійно о десятій вже були на Позняках.
І ось, на півдорозі до Тракаю нам назустріч прямує українська машина. На жаль я її побачив тільки в дзеркала, коли мала с дружиною разом зойкнули "Кияни!!!". Перед самим виїздом з Риги я переглядав AutoUA , тому коли побачив Октаву, одразу второпав, що це може бути тільки Леший . Рух був надто жвавий, до развороту було їхати далеко, тому так і не здибалися .
Следующий раз, зная, что соконфетники едут примерно в одни и те же места, надо бы телефонами обмениваться А я не усек в плотном потоке земляка! Голодный я был, в отличие от Вас, и думал только о жареной карке и темном браварском !
Следующий раз, зная, что соконфетники едут примерно в одни и те же места, надо бы телефонами обмениваться
Однозначно . Просто когда я читал топик, ты уже был в Литве, так что обмениваться было уже поздно.
А я не усек в плотном потоке земляка!
Я бы тоже не усек, если бы не малая, она у меня успевает разглядывать номера всех встречных машин, успела заучить и старые и новые номерные знаки всех областей Украины, единственная проблема, по которой лазит в атлас - номерные знаки до 1997 года .
Это по моему он же:
Да однозначно . Даже место похоже практически тоже, арка от собора Петра до Яня сета.
Но на твоей фотке котяра старше на год. Название не помню, но вроде эта арка выходит на скульптуру "Бременские музыканты". Кста, этот котяра не ласковый, его после нас попытался какой-то немец погладить, ужас, тот его так полоснул по руке, до кровищии.
Но на твоей фотке котяра старше на год.
Тсс, не старше . Моя фотка кота за 2006-й год. В 2007 его тоже гоняли, но не фоткались.
Вот спасибо тебе Даугава. Прочитал все одним махом, благо не пришлось, как другим, ждать поденных отчетов. Сам вырос в Ильгуциемсе, знаю там один такой длиннющий дом. Это тот что на Буллю у ж-д переезда (бывшая Терешкова?)
Отчет о Латвии зачетный. Разве что в Рундале не заехали и в Домский собор не зашли.
Вот спасибо тебе Даугава.
нау пар ко .
Это тот что на Буллю у ж-д переезда (бывшая Терешкова?)
Да он самый 35а . Всего-то 10 подъездов, даже с придатком 35б всего 12 . В Киеве есть дома подлиннее
Отчет о Латвии зачетный. Разве что в Рундале не заехали и в Домский собор не зашли.
Спасибо на добром слове. В Домском были и не один раз, просто цифровых фоток нет. В Рундале мне ехать отсоветовали, с советских времен говорят замок сильно ухудшился . Я не стал портить старые впечатления, а жена с дочкой подождут, когда там жизнь наладится, мы в Латвии не в последний раз . Хотя мимо Рундале в 10км проезжали аж 2 раза, а до Бауского замка, так вообще меньше 1км. Ссылки для интересующихся: Рундале Бауска Если ехать из Риги в Литву (Каунас,Вильнюс) или наооборот, то весьма удобные места для попутного туризма. Ни разу не был на Балтийском море, сплошные заливы, очень хочется исправить старые впечатления о Вентспилсе, как о грязном и неумытом городе имени взрывающихся танкеров, да и вообще нужно по Латвии еще ездить и ездить .
А этим летом собираетесь ехать???Не в курсе, трудно на море найти недорогую комнатку (домик) с кухней где-то на июль?
В Рундале был лет 5 назад, мне показалось, что там все в порядке, потолки не текут, гобелены не обваливаются. Думаю и сейчас там в Ок.
Вентспилс за последние 10 лет очень преобразился, пляж обустроен лучше чем в Юрмале, город мне чем то напомнил Тракай и Палангу. Тротуарчики из кирпичиков, красивые клумбочки, очень качественные и бесплатные аттракционы-качели-карусели для детей в центральном парке и на пляжу. К сожалению нет аналога улице Йомас в Юрмале с ее ресторанами. И когда сухогрузы-танкеры выходят из порта, если не повезло с направлением ветра, то дым сносит на пляж. Зато вода гораздо чище и прозрачней юрмальской. Рекомендую планировать встречу с Балтийским морем во второй половине июля. Выше всего шанс застать солнце и теплую воду (не в кране). Самые теплые дни обычно с 5-10 июля и до конца месяца. В июне дожди 100%. В Августе бывает по разному, прогнозировать невозможно.
А этим летом собираетесь ехать???Не в курсе, трудно на море найти недорогую комнатку (домик) с кухней где-то на июль?
Ехать то собираюсь, но традиционно в августе. Со снятием жилья ничем не помогу , личного опыта - ноль. На рижском взморье меня всегда может приютить дача родителей, оставшаяся сестре, а в Гурзуфе квартира жены .
Про Рундале говорили, что там оставили для осмотров всего пару комнат. Хотя возможно, это было временное явление, ибо в моем латвийском кругу общения достаточно много "негров", некоторые из которых делают слонов из мух. То что Вентспилс изменился к лучшему, я знаю, просто вот уж n лет не могу туда попасть .
тут контакты администрации Рундале (мыло, телефон) -в следующий раз сможете проверить http://www.rundale.net/59/
самые популярные порталы в Латвии где можно поискать дачу или квартирку в Юрмале на месяц это
вот только мне тяжело себе представить как вы будуте пару десятков вариантов обзванивать по международным тарифам, да и сможете ли выбрать себе что-то предварительно не посмотрев. как вариант, поручить выбор знакомым на месте или какой нибудь турфирме - наверно кто-то на таком специализируется... иначе мне трудно представить как можно выбрать место просто по адресу, не посмотрев на него. Да и с предоплатой возникает проблема.
Большинство хозяев предпочитает сдавать на сезон. наверно на месяц тоже получится. врядли кто-то станет заморачиваться на меньше недели.
Последний вариант - приехать и искать на месте. Бабушки с табличкой "сдам квартиру" у нас не стоят, но можно взять ту же газету или набрать телефонов в интернете и обзвонить-объехать десяток-два. Возможно понадобится одну ночь перекантоваться в гостинице, пока не подберете вариант. Вот такие у меня мысли по сабжу.
самые популярные порталы в Латвии где можно поискать дачу или квартирку в Юрмале на месяц это
вот только мне тяжело себе представить как вы будуте пару десятков вариантов обзванивать по международным тарифам, да и сможете ли выбрать себе что-то предварительно не посмотрев. как вариант, поручить выбор знакомым на месте или какой нибудь турфирме - наверно кто-то на таком специализируется... иначе мне трудно представить как можно выбрать место просто по адресу, не посмотрев на него. Да и с предоплатой возникает проблема.
Большинство хозяев предпочитает сдавать на сезон. наверно на месяц тоже получится. врядли кто-то станет заморачиваться на меньше недели.
Последний вариант - приехать и искать на месте. Бабушки с табличкой "сдам квартиру" у нас не стоят, но можно взять ту же газету или набрать телефонов в интернете и обзвонить-объехать десяток-два. Возможно понадобится одну ночь перекантоваться в гостинице, пока не подберете вариант. Вот такие у меня мысли по сабжу.
Спасибо за сайты - меня сейчас больше всего интересует цена. В Риге у нас есть родственники, но как то мне не хочется как снег на голову на целый месяц у них останавливаться. Та к что в крайнем случае они могут и посмотреть
Вентспилс за последние 10 лет очень преобразился, пляж обустроен лучше чем в Юрмале, город мне чем то напомнил Тракай и Палангу. Тротуарчики из кирпичиков, красивые клумбочки, очень качественные и бесплатные аттракционы-качели-карусели для детей в центральном парке и на пляжу.
Был в Вентспилсе прошлым летом. Могу 100% подтвердить, что городок очень понравился, чистый и опрятный, весь в цветах. Рядом чудесный лес с обилием землянки и черники. К сожалению не очень повезло с погодой, было прохладно, не купались но загорали пару дней. Один ощутимый минус у этого городка, скучновато. Вечером практически все закрыто. Приходилось коротать белые ночи дома за пивом Главное успеть купить пиво до 10 вечера, потому что после 10 в магазинах не продают алкоголь. Не скажу что это плохо, но для нашего человека необычно
да, вечерняя программа это проблема всех Латвийских городов кроме Риги и Юрмалы летом.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
. Даже место похоже практически тоже, арка от собора Петра до Яня сета.
, чи то на матеріалах зекономили, але декоративна фурнітура в деяких місцях зламана, в душовий маємо незначний але характерний аромат совкового басейну, дрібниці але око муляють. Втім не дивлячись на це, все більш менш пристойно. Відмінність від інших аквапарків - практично усі басейни першого поверху є одним великим басейном. 
від кордону нам не зустрілося, я пролітаю назад ту саму відстань за лічені хвилини, пригальмовуючи тільки в населених пунктах. На кордоні нам повідомляють, що маємо проблеми і треба чекати що з нами робити, після майже годинного чекання нас пускають назад на кордон, де почекавши ще з півгодини біля стенду з написами, що роблять з тими, хто дає хабарів, мені нарешті повертають бігунок і я ще за годину, відстоюючи вже істотні черги проходжу усю нескладну білоруську бюрократію. До Гродно виїжджаєм вдруге десь об 11-їй ранку, втративши до біса часу.
, личного опыта - ноль. На рижском взморье меня всегда может приютить дача родителей, оставшаяся сестре, а в Гурзуфе квартира жены 
