Білорусь 8-11.03.2012 (2/6) / Автотури за кордон

Про подорож. Може трохи забагато. Хотілось поділитись враженнями і досвідом.

Маршрут: Львів – Червоноград – Володимир-Волинський – Ковель – Доманове – Брест – Чернавчицы – Каменец – Кобрин – Береза – Коссово – Ружаны – Сынковичи – Слоним – Лида – Вселюб – Любча – Новогрудок – Мир – Несвиж – Ганцевичи – Пинск – Кобрин – Доманове – Луцьк – Радехів – Львів. 1680 км.

Домашні заготовки: карта Білорусі, адриси/телефони готелів/квартир подобово, бенз (з розрахунком 5 – 7 л на після кордону), тормозок, пачка чаю, цукор, 2 консерви, посуд. Шомпори, казанок, сп. мішок – не пригодились.

08.03.2012 (четвер)
Через найближчий ППП Піщу вирішили не їхати (і так великий кусок - другорядні дороги, та й невідомо як цей ППП працює), поїхали на Доманове. Знали, що кілька десятків км дороги в р-ні Червонограда убиті, але купились на меншу відстань. Дороги стали гіршими. Місцями співвідношення ями/не ями = 9/1.
Доманове (біля 14.00). Прикордонник відправляє за зеленою картою (страховкою) - за 100 м, біля заправки. Тільки захожу на територію, з однієї з будок страховиків вибігає чоловік, запрошує до себе. Захожу, мінімалка – на 15 днів, 192 грн., 3 хв часу. На зворотній дорозі (якщо буду повертатись через цей ППП) пропонує заїхати, поміняти куплену страховку на 50 грн.
Повертаюсь до шлагбаума, показую паспорти, страховку, заїжджаю. Машин перед нами – 3-4 шт. Захожу в першу будку: паспорти, техпаспорт. І тут нюанс: техпаспорт на інше прізвище, я не вписаний (машина - по дорученню). Митниця томно пояснює: такі от правила, що будем робити? Бачу, що розвертати машину не збирається. 2-3 слова, відкриваю портмоне, там гривні по 10-ці, 5$ і 20$ . 20-ки жалко, кладу 5. Каже, що трохи не те. Дістаю 4 10-ки (грн.). Бачу, що також не дуже те, але штамп ставить і відпускає. Вітаю з 8 березня і виходжу.
Заповнюємо декларації, під’їжджаємо до останнього нашого віконця, даю прикордонниці документи (в тому числі паспорти і техпаспорт):
- вам повезло, що сьогодні 8 березня,
- я знаю,
- техпаспорт…,
- я знаю.
Штамп, «з 8 березня», нейтральна смуга.
У білорусів стаю в зелений коридор, показують переїхати на червоний (зелений тільки для білорусів). Прикордонний контроль, паспортний контроль, митний контроль, останній шлагбаум, Білорусія.
10 км, заправка, бенз 92 по 0,7$/л.

Лірика: Дороги дійсно кращі. Головні – наближуються до ідеалу; на другорядних – ями залатині!, гармошок небагато, і якісь вони… лайтові. Ями потім все-таки були (в глухуватих селах, Пінську…), але їх кількість і якість з нашими не зрівняється. Лежачі поліцаї – широкі (переїжджаються м’яко) і всі однакові (по одному стандарту).
Що вразило: Мало машин. Усі дотримуються швидкісного режиму. В нас. пунктах більше 70 не їхав ніхто.

Брест.
Першим ділом знаходимо обмінник (в супермаркеті), купуємо біл. рублі (орієнтуватись не важко: 1 грн. ~ 1000 біл. рублів). Тут же питаємо в адміністратора, де купити SIM-ку. Пояснює, як проїхати до центру обслуговування МТС (я так розумію, інших варіантів і не було). Хотіли вибрати пакет з доступом в і-нет (за нормальні гроші). Оскільки ми не білоруси (пред’являли паспорт, підписували контракт!), варіант 1 – пакет «Гостевой». Тарифи на розмови адекватні, на і-нет – не зовсім. Обійдемось без. Ура, ми з телефоном. Тепер – поїсти.
Катаємось по Бресту, знаходимо 1 фастфуд. Фастфуду якось не хочеться. Згадуємо, що на в їзді був «Трактир». Вертаємось туди – місць нема, зал замовлено (8 березня). Катаємось, когось питаємо, де можна поїсти, радять «Охотничий бар». Знайшли: машин на парковці – 1, виглядає непогано, пахне смачно (шашлик), місць нема (зал замовлено). Адміністратор радить «Малібу», пояснює як доїхати (недалеко). Знаходимо, пів залу – вільно. Ура. Деруни, картопля, стейки, салати, сік, кава:
ми - сколько ждать?

Досить смачно, не дорого.
Поки чекали, продзвонили пару квартир, вибрали: 3-кімнатна квартира (хороший ремонт, 2 майже квадратних балкона з диванчиками, ТВ, холодильник, мікрохвильова) ~ 200 грн. нашими (нас було 2, якщо більше – до 400 грн.). Рекомендую (+375 33 609 66 50 – власник?, +375 29 527 07 05 - Татьяна, здають квартири ще в Березе, Барановичах, Кобрине).

09.03.2012 (п’ятниця)
10.20. Сонце. Брестська фортеця. Масштаб, вхід-зірка із звуковим супроводом, глиба з барельєфом оборонців, вічний вогонь, почесний караул (піонери?), на площі тінейджери марширують! (відпрацьовують крок). За стіною – річка. В музеї не заходили.
Прямо від фортеці берем курс на Каменец (через Чернавчицы).
Чернавчицы.
Костел – зачинено, дерев’яна церква – зачинено.
Каменец.
Одинока вежа з музеєм, ліцей, церква на горбі, смішні мальовані стенди біля пішохідних переходів (так і не зафоткав), сонце, хороший настрій.
З Каменца через Кобрин на Березу (по старій дорозі). Дорога рівна і пряма, як стріла, пейзаж не міняється (рівнина, поля і посадки). Присипляє.
Береза.
На площі перед храмом – виставка військової техніки.
Від монастиря мало, що залишилось. По залишках видно - колись була забудована велика площа, монастир процвітав.
Пообідали в кафе «Дискавери» на базарі. Непогано.
Коссово. Рельєф стає цікавішим.
Костел. Реставрація помпезного палацу Пусловських. Садиба-музей Костюшка: побудований недавно, але чудово вписується в ландшафт і виглядає шикарно.
Ружаны.
Відновлена масивна вхідна брама і 2 крила від неї. Кругла площа комплексу. Залишки споруди з колонадою-«Колізеєм». Збереглось мало, але - місце шикарне. Непогано збереглась центральна площа Ружан: костел, монастир...
Вже в сутінках заїжджаємо в Синковичи. Масивна церква оборонного типу. Вперше бачу церкву з 4-ма баштами (невеликими) по кутах.
Прозвон квартир в Лиде, кілька попередніх домовленостей. В дорозі продовжуємо переговори і зупиняємось на варіанті. 2-кімнатна (відкрита - 1), ремонт в кімнаті і коридорі – новий, кухня/ванна/туалет – чисто і охайно, квадратний балкон, метрів за 300 – супермаркет «Виталер». Віддали за 120 грн. (починали з 200). Рекомендую (+375 44 55 55 816 Юля).

10.03.2012 (субота)
Лида.
Масивна, квадратна в плані глиба замку з 2-ма вежами по діагоналі на березі озера. Вхід – 2 грн. Всередині ведуться реставраційні роботи. Заходимо в вежу, проходимо по балкончику. На око, процентів 70 споруди відновлено зовсім недавно – великий + білорусам (взагалі, багато пам’яток активно реставрується). Але історією ці стіни не пахнуть…
Катаємось по Лиде, дивимось монастир, костел, і - на виїзд.
Вселюб.
Костел, старе кладовище.
З Вселюба – пряма дорога на Новогрудок, але ми повертаємо на Любчу. Тут перший і останній раз - кусок дороги без асфальту. Метрів 400 – з ямами (їдем ~ 50 км/год), а далі – гравійка (їдем 100, тільки гравій свистить). Полотно дороги піднято десь на півметра. Дорога суха.
Любча.
Ще раз звертаємо увагу – багато дерев’яних будинків (до речі, в містах також досить). Православний храм. Замок – 2 вежі (одна – відреставрована, друга – в роботі), стіна, споруда на території. Відчувається - місце з історією.
Далі на Новогрудок – нормальна білоруська дорога.
Новогрудок.
Величезний світлий фарний костел, монастирі. Руїни замку на пагорбі (також ознаки реставрації!). Від замку залишилось небагато, але ці залишки і саме місце створюють атмосферу.
Мир.
Храми. Шикарний замок на березі озера, в чудовому стані. Вода біля замку – це завжди круто. Біля замку – туристичні автобуси (місце попсове).
Несвиж.
Несвиж залишив найбільше вражень. Костели, монастир, ратуша… і дворцово-парковий ансамбь Радзывилов! Це треба бачити.
На Пінськ. Контактів квартир в Пінську мали небагато (не були впевнені, що будемо там ночувати) . 1-й дзвінок – квартира зайнята, 2-й – зайнята, 3-й – вільно. Знаходимо, заходимо, дивимось – чисто, але ремонту давно не було, в ванні – запах, 150 грн. Їдемо шукати готель. Біля ж/д вокзалу готель ~ 200 грн., номер +- в стані, як і квартира, яку дивились. Їдемо далі, зупиняємось біля таксиста. Радить готель «Припять» або «Спорт». Їдемо спочатку до «Припяти» (там і залишились).
«Припять» - великий готель з красивим просторим холом, на березі річки. Вже пізно, в холі тільки адміністратор і дівчина на рецепшині. Ми не резиденти, тому за номер платити треба вдвічі більше, ніж білорусам – 360 грн. Після коротких переговорів дівчина погоджується поселити нас за 300. Рублів в нас не вистачає, долар вони не беруть. Питаємо, де можна поміняти. Кажуть – тут ніде, хіба завтра десь в центрі.
адміністратор: давайте поменяю вам по 7800 (реально попереднього дня міняли по 8050),
я: может по 8200,
адміністратор: нет, ну вот курс такой нацбанка. Щас зайду в нет, покажу.
Заходить в нет з мобільного, показує - курс 8180.
я: ну вот, уже лучше.
Адміністратор розвертається і йде гуляти по холу. Долар міняти більше не хоче.
Питаємо: в номере курить можно?
Адміністратор: нет, только на улице, а то сработает защита, денег много платить будете.
Дівчина на рецепшині пропонує розрахуватись завтра, паспорти залишає собі. Парковка – 5 грн., талони на сніданок.
Ставимо машину на парковку за готелем, ідемо в кафешку біля готелю (назви не пам’ятаю). Приємна обстановка, приглушене світло, музика, грамотний офіціант, картопля з горбушею (фірмова страва), салат, кава, сік, білоруське вино по бокалу – 120 грн. з чаєм.
Коридори готеля – СССР, номер також, але з хорошим ремонтом, маленька смішна ванна і гарячя-гаряча вода (це +). Виявляється, в номері – балкон (трошки аварійний) з чудовим видом на Прип’ять. Курити – на вулицю можна не виходити.

11.03.2012 (неділя)
Відсипаємось (трохи довше, ніж завжди), спускаємось в ресторан готелю. Вже 11. На талоні написано, що сніданок з 7 до 10, з ресторану виходить остання група, на столах – залишений посуд. Проблем із запізненням – жодних.
- чай или кофе?
- кофе
- но кофе за отдельную плату
- ок.
Через 3 хв – салат, шинка, йогурт, потім – яєчня, кава.
Питаємо, де обмінник – 150 м від готелю відділення банку на 1 поверсі 9-поверхового. Сьогодні працює (перенесли робочий день), а взагалі – Пн – Сб.
Курс на табло – покупка 8060. Доходить наша черга, касир каже, що курс інший. Насторожуємось. Тепер курс 8090 (в цей момент на табло курс також міняється). Ми не проти.
Повертаємось в готель, на рецепшині – інша дівчина. Розраховує нас за 360, каже що це все одно дешево, а її напарниця помилилась (бо працює тільки 2 день). Ми довго не сперечаємось.
Палац Бутримовича знаходится прямо біля парковки готелю. Катаємось по місту, дорогою оглядаємо кілька храмів. Знаходимо вул. Леніна, ставимо машину і йдемо гуляти. Вул. Леніна іде паралельно набережні і виходить на пл. Леніна. Стара забудова, монастир, здоровенний колегіум ієзуітів, трактор «Капитан».
Виїжджати з Білорусі вирішуємо через Доманове, кудою і в’їжджали (як потім виявилось – рішення було абсолютно правильним).
З Пінська на Иванове поїхали старою дорогою (через Дубое). Правильніше, мабуть, було би по новій. Від Иванова – дорога шикарна, машин майже нема. Не доїжджаючи до Кобрина, моргає зустрічна - забираю ногу з газу, друга - починаю пригальмовувати, помічаю на узбіччі гайца, на спідометрі – 100, піднімається жезл. Зупиняюсь. З машини не виходжу, спостерігаю в дзеркало за гайцем, думаю, яку вибирати тактику. Проходить хвилина, до нас ніхто не підходить. Відкриваю дверку, повертаюсь до поліцая, він махає – «езжай». Ху…
З Кобрина по головній – на Доманове. Заправка за 10 км до кордону – повний бак.
15.50. На кордоні в бік України – 2-3 легковушки.
Білоруські митники/прикордонники – 10 хв.
Наші: 1-й (ні в їзді) – ага, техпаспорт…, ну-ну.
митник: а як ви виїжджали? Техпаспорт не на вас.
я: от так і виїжджав, сюдою ж, 3 дні назад (платити не хочу категорично).
Сидить, чухає ріпу, заробити хоче, не знає як (свої же випустили)
митник дає декларації: ладно. Іди, заповнюй. Подумаємо, що з тобою робити…
Заповнюємо декларації, показую багажник.
митник: з техпаспортом і паспортом ВЛАСНИКА – до вікна. Сам іде до іншої машини.
Стою, чекаю біля вікна. Повертається. Даю техпаспорт, свій паспорт. Ставить штамп,віддає документи, відпускає. Сумний такий.
Все пройшли за 40 хв.
На шлагбаумі нам підсаджують двох хлопців до Львова. Їхали з Питера з заробітків, фотографія в паспорті (25 р.) не вклеєна. На ППП білоруси не пропустили, відправили в консульство в Брест. 3 дні не могли виїхати, промерзли.
Україна.
Заїжджаю до страховика, віддаю зелену карту (їхати протягом 10 днів, що залишилось не буду точно, та й техпаспорт…). Забираю 50 грн. Страховик дає свій номер телефону, по попередньому дзвінку обіцяє робити страховку за півціни.
Роблю дуже велику помилку. Вирішую вертатись до Львова іншою дорогою – з Ковеля через Луцьк. Після Луцька дорога місцями гірша, ніж під Червоноградом (а там її нема).
21.15 – дома.

P.S. Поїздкою задоволені. З таким техпаспортом більше не поїду. Коли буду їхати – тільки через Дубно.
Їхати краще з доларом (його беруть на заправках, можливо ще десь). Курс покупки гривні місцями занижений.
Ночувати краще однозначно в квартирах.
Що ще запам’яталось: багато знаків 40, в р-ні Бреста – велосипедні доріжки в ідеальному стані, храми і монастирі майже всі – закриті, бобруйський зефір, в квартирах батарей під вікнами немає (опалення в стінах), в обмінниках місцеві міняють по 5-10$ (даєш в касу 50 чи 100 - обов’язково спитають, чи всі міняти), чисто, купа маленьких і більших виробництв працюють!, на заправках ціни на табло в біл. р, рос. р, Є, $.