Откуда в тумбочке деньги? (3/5) / Бесіди про бізнес

Одразу попереджую, що це не є абсолютно коректний виклад, лише схематичний, щоб зрозуміти принцип.

По-перше, треба розібратись з такою штукою, як додана вартість.

Мені потрібна табуретка.

Я можу знайти дошки, цвяхи, пилку, рубанка, дриль і так далі, і зробить її самостійно. В мене на цю роботу піде два дні, я переведу купу матеріалу, і, навіть якщо інструмент в мене вже був в наявності, обійдеться мені ця табуретка, скажімо, у 30 грн.

Але я можу звернутись до табуреткобудівної фірми, де є кваліфіковані кадри із досвідом, спеціалізоване професійне обладнання, матеріали та сировина за оптовими цінами тощо. Фірма виготовить табуретку за дві години, і обійдеться вона фірмі, скажімо, у 10 грн.

Фірма пропонує мені придбати табуретку за 20 грн.
Чи вигідно це мені? Так, оскільки це дешевше, ніж обійдеться саморобна табуретка. Я виграю на цьому гешефті 10 грн (не рахуючи виграшу у якості та строках).
Чи вигідно це фірмі? Так, оскільки це більше, ніж витрати фірми на виробництво. Фірма виграє на цьому гешефті 10 грн.

Має місце те, що на тренінгах подається, як одкровення "win-win", або економічна гра із ненульовою сумою. Від гешефту виграють усі, і після гешефту в мене та у фірми разом статок зріс на (30-10)=(10+10) грн. Тобто, на різницю між витратами на кваліфіковану та некваліфіковану працю.

20 грн різниці в собівартості табуретки - це і є додана вартість (не вся, але для простоти викладу), що її створює фірма.

Зверніть увагу, що додана вартість визначається НЕ трудозатратами виробництва табуретки (як думав Маркс), а різницею між собівартістю дилетантського разового та фахового масового виробництва. Ця різниця зростає при розвиненні технологій табуреткобудування. Скажімо, табуреточний ЧПУ-станок може клепать по табуретці кожних 10 хвилин з мінімальними витратами на амортизацію обладнання. Перехід від дерева до пластику може зменшити витрати на сировину. Додана вартість при цьому буде зростати ще й тому, що кустарне виготовлення аналогічної за якістю табуретки буде обходитись іще дорожче, ніж дерев"яної.

Отже, висновок №1: додана вартість, яку ділять між собою виробник та покупець - це різниця між собівартістю двох табуреток, кустарного та промислового виробництв.

Цікаво, що додана вартість може бути від"ємною. Якщо фірма дебільна, із їржавим інструментом, криворукими робітниками та невигідними постачальниками, то собівартість табуретки може перевищувати вартість виготовлення її власноруч. Це те, що називається "переводняк" - матеріалу, часу, роботи і так далі. Та й, власне, криву табуретку ніхто не купить, і вона піде у сміття, а матеріал, з якого можна було б зробити нормальну табуретку, буде втрачено. При цьому всі - не тільки фірма - опиняються в мінусах.

Висновок №2: позитивна додана вартість виникає лиш тоді, коли собівартість промислового виробництва нижча за собівартість кустарного.

Але й це не є достатньою умовою створення доданої вартості. Для того, щоб додана вартість виникла, не досить зробити табуретку. Її необхідно продати. Скажімо, моя фірма виготовляє високотехнологічну титанову табуретку на гусенічному ходу із комплексом радиаційного захисту класу "А". Собівартість цієї табуретки - 1 мільйон. Очевидно, що той, кому потрібна табуретка, її не купить, оскільки за 30 грн він може зробити те, що йому потрібне. Як наслідок, моя табуретка згниє на складі і врешті піде на смітник, а створена моєю фірмою додана вартість буде від"ємною.

Висновок №3: щоб додана вартість виникла, продукт треба продати, причому не дешевше собівартості (див. висновок №2)