ситуація 1 - підказати малому, що коли ябеду будуть бити - в лице не бити, щоб слідів не лишалось ситуація 2 - підказати малому, що із тим, хто віддав листки вчительці - краще діла в житті не мати
Школа, в якій за часів СРСР вчилися майже усі нащадки вищого керівництва держави. В т.ч. онук Щербицького, онука прєдсовміна, диті председателя КДБ, міністрів, членів ЦК КПУ тощо. Але такі традиції були ексклюзивними - тілки в нашому класі. Директорка, яка на той час вже 20 років займала свою посаду, сказала після випускного "такого класу у мене ніколи не було і, сподіваюся, ніколи і не буде".
не 51-ша часом?
в описаній ситуації діти знайшли спосіб боротьби з недобросовісними учнями. У описаній мною ситуації - обурення більшості тим, що звернута увага на відкриту книжку я бачу толерантність та байдужість до порушень правил. І це масово !
Как видишь из этой темы, наше общество сильно больное и будет болеть еще непоймисколько. Зэковско-советское воспитание - "по понятиям" живее всех живых
Но воспитывать ребенка в зэковских понятиях, как тут все советуют то ли глупо, то ли безнравственно....
не 51-ша часом?
Ти знав....
у меня у Артема позавчера на тренировке украли смарт часы с этого имеем: - он расстроен - минус в бюджете)) - опыт, что даже если ты доверяешь всем своим на тренировке, но не стоит часы оставлять просто в раздевалке поверх вещей. Если бы положил в карман - скорее бы всего никто их не взял) На что Артем тоже типа удивился, что бывают же такие дети
Так что ничего страшного - их жизнь, их опыт))
От я прямо бачу його здивований погляд і питання - "Чому? " Навіщо бити? А чому не дружити? Ситуацію 2 обговорювали - я спитала навіщо вчителю ті листочки з щоденника, він і так побачить, що їх вирвали? У відповідь здивований погляд та обурення - це ж щоденник, так не можна робити!!! Відповісти на це я не знайшла що Сутуацію 1 не обговорювали (малого тоді в школі не було).
у меня у Артема позавчера на тренировке украли смарт часы с этого имеем: - он расстроен - минус в бюджете)) - опыт, что даже если ты доверяешь всем своим на тренировке, но не стоит часы оставлять просто в раздевалке поверх вещей. Если бы положил в карман - скорее бы всего никто их не взял) На что Артем тоже типа удивился, что бывают же такие дети
Так что ничего страшного - их жизнь, их опыт))
А якщо хтось знає, хто вкрав годинник, але мовчить щоб не повісили тавро стукач
в описаній ситуації діти знайшли спосіб боротьби з недобросовісними учнями. У описаній мною ситуації - обурення більшості тим, що звернута увага на відкриту книжку я бачу толерантність та байдужість до порушень правил. І це масово !
Как видишь из этой темы, наше общество сильно больное и будет болеть еще непоймисколько. Зэковско-советское воспитание - "по понятиям" живее всех живых
Но воспитывать ребенка в зэковских понятиях, как тут все советуют то ли глупо, то ли безнравственно....
і що з цим робити?
і що з цим робити?
С этим надо определиться что кому дороже. Если весь класс поддерживает европейские ценности и друг на друга выполняет свой гражданский долг, то это нормально, пусть и дальше продолжают. А если за выполнение гражданского долга ребенка преследовать начнут и обижать, то надо задуматься, а надо ли это ему (и его родителям). Ну или сразу на бокс какой его отдать, чтобы мог отбиться от любого количества одноклассников, которые еще не осознали. Тогда будут уважать даже выполняющего гражданский долг, вернее, просто связываться не будут. Но и в 7-8 классе на вечеринку с вином и обжиманцами не возьмут.
обоже,опять!!! отцепитесь от ребенка) у вас с ним разница 20-30 лет, не известно какое качество ему пригодится в его жизни
Мені сумно, що більшість дітей виховується за принципами країни, у якій ми колись жили і що дорослі передають у спадок оце влаштувати темну, стукач. З цієї ж серії - хто не дає списувати той редиска
обоже,опять!!! отцепитесь от ребенка) у вас с ним разница 20-30 лет, не известно какое качество ему пригодится в его жизни
Тобто відцепитись? Якщо він сам розповідає про якусь ситуацію я маю просто мовчки вислухати? А якщо прямим текстом питає - чому так?
Мені сумно, що більшість дітей виховується за принципами країни, у якій ми колись жили і що дорослі передають у спадок оце влаштувати темну, стукач. З цієї ж серії - хто не дає списувати той редиска
Ну посмотри киношки про детей оттудова, которые по другим принципам живут. Детские коллективы примерно везде одинаковые. Не будут с ябедой общаться ни в какой школе, может бить побоятся разве что. И что плохого в дать списать? Вот этого я, честно сдававший экзамены с бомбами, вообще не пойму.
не 51-ша часом?
Ти знав....
ха 7 років мого життя там лишилось Вікторію Євгенівну знаєш? А Тамара Миколаївна вже була при тобі директором?
не 51-ша часом?
Ти знав....
ха 7 років мого життя там лишилось Вікторію Євгенівну знаєш? А Тамара Миколаївна вже була при тобі директором?
Хто така вікторія євгеніївна? Я не настільки старий, щоб Тамара Михайлівна при мені ВЖЕ була директором (вона на цій посаді була десь року із 1968 -го). Вони при мені ЩЕ була директором. У перших класах у мене була Паола Йосифівна Епельбаум.
От я прямо бачу його здивований погляд і питання - "Чому? " Навіщо бити? А чому не дружити? Ситуацію 2 обговорювали - я спитала навіщо вчителю ті листочки з щоденника, він і так побачить, що їх вирвали? У відповідь здивований погляд та обурення - це ж щоденник, так не можна робити!!! Відповісти на це я не знайшла що Сутуацію 1 не обговорювали (малого тоді в школі не було).
справа в тому, що дитину можна або готувати до реального життя, або виховувати у світі єдинорогів, які пукають метеликами.
В реальному житті - ябед в дитячому колективі ніхто не любить. Для психіки хлопчика набагато краще буде, якщо в колективі в нього буде високий ранг.
Воно звичайно ваша справа, але дитині, що вихована в рожевому світлі - потім дуже важко адаптуватись до брудної реальності.
Хто така вікторія євгеніївна? Я не настільки старий, щоб Тамара Михайлівна при мені ВЖЕ була директором (вона на цій посаді була десь року із 1968 -го). Вони при мені ЩЕ була директором. У перших класах у мене була Паола Йосифівна Епельбаум.
О Тамара Михайлівна ще й при мені була директором А Паола Йосифівна була класним керівником в паралельному класі
Вікторія Євгенівна - "перша вчителька моя". Але так як вона спочила з миром, то я промовчу
а в школу я пішов у 1992
От я прямо бачу його здивований погляд і питання - "Чому? " Навіщо бити? А чому не дружити? Ситуацію 2 обговорювали - я спитала навіщо вчителю ті листочки з щоденника, він і так побачить, що їх вирвали? У відповідь здивований погляд та обурення - це ж щоденник, так не можна робити!!! Відповісти на це я не знайшла що Сутуацію 1 не обговорювали (малого тоді в школі не було).
справа в тому, що дитину можна або готувати до реального життя, або виховувати у світі єдинорогів, які пукають метеликами.
В реальному житті - ябед в дитячому колективі ніхто не любить. Для психіки хлопчика набагато краще буде, якщо в колективі в нього буде високий ранг.
Воно звичайно ваша справа, але дитині, що вихована в рожевому світлі - потім дуже важко адаптуватись до брудної реальності.
+100500 Іще додав би - діти також розвиваються і дорослішають. Щоб дійти від звичайних стадних інстинктів доросли до того, що тут називають "європейськими цінностями" вони повинні пройти досить тривалий процес розумово-психологічного розвитку. І їм треба пояснювати хто як себе поводить, чому він це робить, у чому хто не правий, до чого треба спрямовуватися і як себе поводити на даному етапі.
Так Sashok_Accent якраз пише, що бути ябедою погано. Європейські цінності трохи інші до чого оце +100500
а в школу я пішов у 1992
А я закінчив у 1983, а зараз сина до першого класу віддав. Іще із одним батьком хочемо провести кампанію, щоб надати школі імя самого відомого у народі її випускника - Леся Подервянського (закінчив чи то у 1970, чи у 1971 році цю школу).
[И что плохого в дать списать? Вот этого я, честно сдававший экзамены с бомбами, вообще не пойму.
Це право кожної окремої людини дати чи ні списати. Бомби Вам писав хтось чи своїми руцями за рахунок свого часу?
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
Директорка, яка на той час вже 20 років займала свою посаду, сказала після випускного "такого класу у мене ніколи не було і, сподіваюся, ніколи і не буде". 
і що з цим робити?
