К чему есть "хист" у ребенка, как понять? (2/3) / Діти

Про рівень знань, що дають приватні школи у Києві (як правило нижче за плінтус) я вже неодноразово писав. Але справа не у тому.
Дивлячись на те, чому малого вчать у школі мені інколи хочеться себе ущипнути за руку і прокинутися за партою (я закінчував ту саму школу, де і малий зараз) у класі, де на стіні висять портрети Брєжнєва та усього політбюро ЦК КПРС.
Я розумію, що деякі предмети мають за мету просто напрацювання або закріплення знань. Але ж вивчати усяку єрєсь, переписану із радянських підручників часів СРСР і лише перекладену українською - це вже занадто.
Наприклад курс зарубіжної літератури для дітей 7-8 років. Невже серед європейських (мається на увазі західноєвропейських) авторів немає нікого, хто писав твори для дітей, що у курс включені літературні поробки авторів із колишніх республік СРСР - про якогось молдовського хлопчика Гугуци?
Чи в курсі природознавства є описи погоди у пори року. Так от при описі погоди у травні пишуть, що "на початку місяця нерідко випадає сніг, але довго не лежить - тане". Сніг! В Україні! У травні! Де?!

На моїй пам'яті у Києві це сталося одного разу - 1987 року.
Або взагалі якісь нісенітниці (знов таки природознавство, але за перший клас) - відмінності літа і осені - літом сонячні промені падають прямо, а восени - "під кутом". А діти ще не вчили геометрію і не знають, що таке під кутом.
Або намальовано чорно-білі квіти, а їх треба розфарбувати і підписати, де яка. Ну там троянду, гвоздику тощо я малому підписав, але коли залишилися невизначені хрізантема та жоржина, то я зізнався, що й досі не знаю де яка.

І такого добра у підручниках, виданих на 28 році незалежності безліч. Так що якщо десь це дітям і не викладатимуть, то я не бачу проблем.