Может, просто не обострять пока? Ну не хочет голосом, может, устала на работе. Это вообще ничего не означает. Хочется поддержать тебя
Это все уже означает )
как вы там общаетесь с теми, кто уехал и за них тут делаете выводы? ну уехали и уехали - хрен с ними... у меня вот братец с семьей в германию здрыснул и возварщаться не собирается а я с новой зеландии вернулся год назад как с матерью плохо стало и она стала лежачей в прошлом году.... щас уже пол-года выворачиваюсь и реабилитологов наниамю чтоб попытаься вернуть ее на ноги и дать возможность ходить пока добились вставания и передвигаться на ходунках а пролежала полностью лежачей год...
за это время здесь на нервах и стресах инсульт поймал....тоже в копеечку вылетело на восстановление хоть какое, чтоб самому не слечь в овощи... сегодня спецом приехал в больничку и заставлял (смотрел возможность) чтоб ступеньку взяла - порожек в дверях 5 см.... лучше не спрашивайте, одни слезы и матюки... но ведь добился что хоть на ходунках уже ходит...по ровному и при этом я без запрета выезда, уже 64 года - легко и без вопросов..., но как мать бросить?... а с ее ограниченным передвижением вывозить некуда и нет возможности...
вот так и живем - вроде как и в Киеве, но..... вернулся тревоги и ракеты слушать по ночам а сейчас и днем....
я так понимаю твой брат соратник местных камрадов, которые считают, что дети не должны помогать родителям. морально-этические нормы разные. между прочим, в семейном кодексе записано, что обязаны. заставь брата выплачивать алименты матери.
Ото начитаються в інторнетах як кучеряво живеться закордоном, «а особливо в Німеччині», а потім дивуються що не все так красиво і «товсто» як в свої руки візьмеш ))
У мене досвід особистого спілкування І вибірка досить велика, якщо подивишся моє повідомлення вище.
вы очень очень заблуждаетесь, как на счет выехавших и желающих остаться насовсем в ЕС, так и на счет имеющейся выборки по Германии. Так же по поводу того, что кому-то нужны подачки от этой с специфической страны.
Ну якщо людина поїхала будувати нове життя - то повернеться лише в разі провалу. Якщо людина дійсно тікала від небезпеки, то може і вернеться.
Ну, зрозуміло, що всі жінки, які виїхали з дітьми 24 лютого, або 1 березня, або 5 квітня, шукали нової долі! Хто на автомобілі, хто на евакуаційному потязі. А чи не поїхати мені з дітьми у Францію, кажуть, французи гарні коханці? А може в Італію, бо там смачна кухня? А може в Хорватію вийняти якийсь будиночок у моря? Як же у людей наср...но в голові...
не в неї насрано в голові, а у всіх оточуючих
Я долго почитывал, а теперь скажу прямо. Я понимаю всех уехавших сразу т.к. было страшно за свою жизнь и за жизнь детей. Я просто мегауважаю рискнувших вырваться из окупации. Не всем удалось. Мы тоже выезжали, офис вывозили, но мои в конце апреля, уже вернулись. Я чуть позже, т.к. доделывал дела по службе. И ничего, да страшновато было, но не ужас-ужас. Сегодня я еще понимаю тех кому пока некуда возвращаться. Или окупировано или полностью разрушено. НО КИЕВ??? Извините. Все разговоры что в Киеве опасно, что мне тут нечего делать... Трындеж и приспособленчество. Вчера была атака ножиками. И что? В Киеве успешно сбит? А вот остальные три на "безопасной" западной нет, к сожалению. Вероятность что вв вас попадут обломки меньше чем падение кирпича когда проходите мимо стройки. Да в том-же условном польско-немецком мухосранске где вы прячетесь в месяц в ДТП гибнет больше наверное чем по всей Украине от обломков ракет.
В общем моё мнение - стоны и вои как мне плохо, но я не могу ввернуться потому что боюсь... Трындех и профанация. Вы уже обществу тут мало нужны. Верните паспорт ( он собственность державы) и оставайтесь там где вам "так плохо".
Ответы читать не буду и что-то коментировать дополнительно тоже.
Я долго почитывал, а теперь скажу прямо. Я понимаю всех уехавших сразу т.к. было страшно за свою жизнь и за жизнь детей. Я просто мегауважаю рискнувших вырваться из окупации. Не всем удалось. Мы тоже выезжали, офис вывозили, но мои в конце апреля, уже вернулись. Я чуть позже, т.к. доделывал дела по службе. И ничего, да страшновато было, но не ужас-ужас. Сегодня я еще понимаю тех кому пока некуда возвращаться. Или окупировано или полностью разрушено. НО КИЕВ??? Извините. Все разговоры что в Киеве опасно, что мне тут нечего делать... Трындеж и приспособленчество. Вчера была атака ножиками. И что? В Киеве успешно сбит? А вот остальные три на "безопасной" западной нет, к сожалению. Вероятность что вв вас попадут обломки меньше чем падение кирпича когда проходите мимо стройки. Да в том-же условном польско-немецком мухосранске где вы прячетесь в месяц в ДТП гибнет больше наверное чем по всей Украине от обломков ракет. В общем моё мнение - стоны и вои как мне плохо, но я не могу ввернуться потому что боюсь... Трындех и профанация. Вы уже обществу тут мало нужны. Верните паспорт ( он собственность державы) и оставайтесь там где вам "так плохо". Ответы читать не буду и что-то коментировать дополнительно тоже.
Поки політики, економісти і суспільство в цілому ламають голови над тим, які програми, заходи і державна підтримка допоможуть повернути людей, а головне дітей, з-за кордону, бо настає катастрофа, швондєри як завжди за своє - атнять і падєліть
Ответы читать не буду и что-то коментировать дополнительно тоже.
ти можеш не читати і не коментувати, але я, наприклад, маю на увазі сім'ї з дітьми. І ось як пояснити дитині що оці бабахи і світло, як вдень, від бабахів небезпечні не більше, ніж проходити повз будмайданчик. Дорослі адаптуються і розуміють, а дитина 5 років? Пояснити їй що це не страшно? я не знаю як. Бігати кожного разу в метро, розтормошуючи і вдягаючи дітей, а скоро буде холодно і треба буде вдягатися довше.
Ответы читать не буду и что-то коментировать дополнительно тоже.
ти можеш не читати і не коментувати, але я, наприклад, маю на увазі сім'ї з дітьми. І ось як пояснити дитині що оці бабахи і світло, як вдень, від бабахів небезпечні не більше, ніж проходити повз будмайданчик. Дорослі адаптуються і розуміють, а дитина 5 років? Пояснити їй що це не страшно? я не знаю як. Бігати кожного разу в метро, розтормошуючи і вдягаючи дітей, а скоро буде холодно і треба буде вдягатися довше.
В такому випадку -Верните паспорт ( он собственность державы) и оставайтесь там где вам "так плохо".
А вот так и живу,можно сказать я один из представителей вот такой семьи. Если по факту,то семьи как таковой уже нету. Всё. Закончилась. По началу звонила каждый день,я звонил,но чем дальше в лес,но ты понял. Сейчас так,щось напишет,звонить/разговаривать совсем не хочет,пиши и всё,нахрен звонишь. Там уже и работа,и,да и вообще новая жизнь. Дочка только и звонит,каждый день. Вот такие дела.
Мда. Печально это все конечно. Сегодня где-то прочитал статистику, что за последний год уменьшилось кол-во браков и увеличилось кол-во разводов. Держись, что ещё сказать
ЗЫ. А сколько лет вы в браке и сколько дочке лет?
Зы2. Считаю, что те семьи, которые не разделились за эти 1.5 года войны, и живут вместе, то брак ещё крепче будет. Столько вместе пережить это просто капец
Зы2. Считаю, что те семьи, которые не разделились за эти 1.5 года войны, и живут вместе, то брак ещё крепче будет. Столько вместе пережить это просто капец
Нажаль, бачу приклади, що все навпаки. Труднощі нашого часу, навпаки, загострюють проблеми в сім'ях, які були раніше десь глибоко закопані. І розлучень в сім'ях, що не виїхали, теж дуже багато.
По-різному буває. Я прожила 12 років у цивільному шлюбі, не маючи жодного бажання міняти цей стан, а минулого року навіть думала піти, якось накрило. Але почалася війна, провели пару страшних тижнів разом під Білогородкою, потім 4 місяці жила на Західній. Після повернення багато питань стали неважливими, відносини змінилися. Цього січня спонтанно одружилися. Не знаю, як далі, але переоцінка відбулася колосальна
Верните паспорт ( он собственность державы) и оставайтесь там где вам "так плохо".
внезапно оказалось, что процедура выхода из украинского гражданства - не такая простая и быстрая.
внезапно оказалось, что процедура выхода из украинского гражданства - не такая простая и быстрая.
а вона взагалі існує?
я так понимаю твой брат соратник местных камрадов, которые считают, что дети не должны помогать родителям. морально-этические нормы разные. между прочим, в семейном кодексе записано, что обязаны. заставь брата выплачивать алименты матери.
А ось тут "не все так однозначно".
Приклад - моя родина: жінка з дітьми та тещею виїхали, я - військовозобов'язаний. У березні-квітні 2022 склав план, домовився із друзями, щоб вивезли моїх старих до далеких родичів у Німеччину (я везу від квартири до будинку у Львівській області, пару днів перепочинку, далі їх везуть до наших далеких родичів у Німеччину прямо до квартири), дідусь хотів їхати, мати з бабою категорично відмовились.
Після того моя мати вирішила, що життя недостатньо веселе й приклала системних зусиль щоб потрапити до лікарні, де лікарі з нею виявили повну солідарність й додали ще, то ж 5 місяців вдома в мене була у лежачому стані, 2 місяці - на ходунках, але поки без можливості самостійно підвестися.
В результаті (досить очікуваному, якщо враховувати вік та стан здоров'я мої старих) моя жінка з дітьми за кордоном з досить туманними перспективами повернення, я зі старими тут без перспективи їхати до родини навіть по закінченню військового стану довше ніж на пару тижнів-місяць, за умови що мої друзі що в Україні, доглянуть цей час за моїми старими. Так, теоретично є варіант з доглядальницею, але от зовсім невпевнений що старі на це погодяться, дві доглядальниці треба ще знайти, та грузити когось з друзів, що залишились, контролем за ними. До речі - не так все просто із доглядальницями, коли мені було потрібно на 2 тижні так й не змогли знайти (бо за кордон більшістю виїхали)
А тепер питання - хто приймав рішення залишатися, та чому хтось інший має нести за це відповідальність? Й це не майнові питання.
Якщо брат у прикладі вище пропонував мати їхати з ним, але вона відмовилась, то чому він має за це відповідати? (питання, військовозобов'язаний він чи ні окреме та не стосується рішення, яке прийняла його мати).
внезапно оказалось, что процедура выхода из украинского гражданства - не такая простая и быстрая.
а вона взагалі існує?
да, вполне. но ооочень долго и максимально неудобно все. плюс президент нарушает все сроки и не подписывает финальное решение.
внезапно оказалось, что процедура выхода из украинского гражданства - не такая простая и быстрая.
а вона взагалі існує?
да, вполне. но ооочень долго и максимально неудобно все. плюс президент нарушает все сроки и не подписывает финальное решение.
Моя вчителька поїхала 20 років тому. Продали все в Україні, одразу подавалися на пмж, на відмову від громадянства. Ось нарешті, 20 років потому, їм підписали дозвіл ) Просто треба трохи почекати )
я так понимаю твой брат соратник местных камрадов, которые считают, что дети не должны помогать родителям. морально-этические нормы разные. между прочим, в семейном кодексе записано, что обязаны. заставь брата выплачивать алименты матери.
Мій батько виріс в селі. Як часто тоді було, голод-холод та злидні. Ходив у кирзачах.
Я теж виріс у (великому) селі. Батько часто нагадував про свої кирзові чоботи і казав, що мене у них взує. Мовляв щоби я знав життя, далеко від землі не відривався та цінив те що є. Чоловік був роботящий, але у житті "з прівЄтом". Особливо це проявлялося у ставленні до власної родини.
Моя донька: народилася у (великому) селі. З боку батьків вона була оточена добротою, любов'ю, якимось достатком. Ні про які "кЄрзові чоботи" ніколи й думки не було у батька. Колись обговорювали тему про те, що люди не вічні, помирають. Висловив власне бажання, аби після моєї смерті "відгуляли, відсвяткували", спалили, розвіяли попіл десь над Дніпром і на тому край. Щоб не було у дітей потреби доглядати за могилками, їздити "на гробки", тощо. Бо на мою думку єдине що лишається по тобі після смерті - це спогади родичів, пам'ять. Якщо ти був лайном, то і спогади такими будуть. Чи навпаки.
І у дитинстві, і у дорослому віці вважав та вважаю, що насилля, примус (фізичний, психологічний тиск, маніпуляції) - це огидно та неприпустимо. Діти виростають, мають жити власним життям. Так само, як і батьки мають пожити для себе, а не опікати дорослих дітей до 40-50 років (окрім хіба що випадків інвалідів дитинства). Все інше піклування - це нормально, але за власною волею, без примусу та маніпуляцій.
А ота вся байка про "кружку води у старості" - то лише прояв власного нездорового егоїзму. Ну і не варто забувати, що може так статися, коли "пити якось і не хочеться".
внезапно оказалось, что процедура выхода из украинского гражданства - не такая простая и быстрая.
а вона взагалі існує?
да, вполне. но ооочень долго и максимально неудобно все. плюс президент нарушает все сроки и не подписывает финальное решение.
то есть по факту ее нет
А вот так и живу,можно сказать я один из представителей вот такой семьи. Если по факту,то семьи как таковой уже нету. Всё. Закончилась. По началу звонила каждый день,я звонил,но чем дальше в лес,но ты понял. Сейчас так,щось напишет,звонить/разговаривать совсем не хочет,пиши и всё,нахрен звонишь. Там уже и работа,и,да и вообще новая жизнь. Дочка только и звонит,каждый день. Вот такие дела.
Мда. Печально это все конечно. Сегодня где-то прочитал статистику, что за последний год уменьшилось кол-во браков и увеличилось кол-во разводов. Держись, что ещё сказать
ЗЫ. А сколько лет вы в браке и сколько дочке лет?
Зы2. Считаю, что те семьи, которые не разделились за эти 1.5 года войны, и живут вместе, то брак ещё крепче будет. Столько вместе пережить это просто капец
Да держусь,спасает работа,благо 6 дней в неделю есть на что переключиться. В браке около 18 лет,дочке 16 сейчас. Был тут камрад,в годовой бан улетел,он как раз живёт в той стране,писал о беженцах,не успел спросить у него,что там у них слышно о продлении статуса беженцев, будут продлевать/не будут и тд. Дания,если что.
...
а вона взагалі існує?
да, вполне. но ооочень долго и максимально неудобно все. плюс президент нарушает все сроки и не подписывает финальное решение.
Моя вчителька поїхала 20 років тому. Продали все в Україні, одразу подавалися на пмж, на відмову від громадянства. Ось нарешті, 20 років потому, їм підписали дозвіл ) Просто треба трохи почекати )
По факту сейчас рейтинг украинского паспорта очень неплох и особой нужы менять его живя за границей ,если имеешь вид на жительство особого резона нет
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
