Зрештою переставайте прихвалювати Україну. Можна її любити, тут може бути комфортно і.т.д. Але коли є можливість вибору, то історично людина їде з тих місць де гірше, туди, де краще. І тут структура потоків думаю очевидна навіть найбільш "упоротим". Чому так сталось - це інше питання, але будем відверті - "переваги" України перед Канадами, Норвегіями це - Монобанк, дешева комуналка і можливість не платити податки, хоча фактично це "переваги" в лапках...
як на мене, Канада і Норвегія - мінус. Відстала Іспанія плюс. Україна взагалі під великим питанням, що з нею буде але жити тут, до війни було дуже класно.
вчора размовляв з жіночкою, 62 роки. коли сталася війна, вона виїхала у польщу, так от, про поляків нічого поганого - гарні люди, добре ставлення, намагаються допомогти, весь безлад на кордонах, то проплачені провокації, в цілому начебто все і добре, але почув тверде НІ. Живуть від зп до зп, ніде не їздять, нічого не бачили. Я про іспанців можу сказати те саме - вони в сусідніх регіонах не бувають за все своє життя, а пальма де майорка у них це зовсім десь за межами іспанії.
звісно це стосуется не всіх, так як і ваші графіки чи згадування про онкологію. Стів Джобс прожив 56 років.
комуналка дешева в україні? Монобанк фігня? Не платити податки - навчіть Коли я останій раз користувався класичною поштовою скринькою? а відправляв факс?
Про испанцев неправда. Мадрид летом уезжает чуть ли не весь. Но тут есть места, откуда и не надо уезжать, зачем?
Трудовая книжка в 16 это хорошо. Но вот я так и не понял принцип выживания , если чел предпенсионного возраста переехал в канаду. Не, если привез хоть пол ляма дол то тогда полегче, а если приехал один и 20-кой денег и работаешь физически...
Для меня "выживание" - ругательное слово, наравне с "простые люди". Наблюдая уже три волны эмиграции, зная досточно подробно десятки кейсов, я считаю это в целом очень рискованным и неоднозначным решением, независимо от страны [первого] назначения.
Даная ветка, в моем понимании, не ставит целью рассказать тебе сколько денег вывез с собой ТС и как он планирует выживать. Просто делится зарисовками с новой Родины.
Родина не бывает новой или старой. Любимой или нет бывает.
А какая конечная цель у живущего в Украине?
иметь все я вообще не понимаю разговоров о пенсии, кто-то на её рассчитывает или живет?
Я рассчитываю.
ваще, понятие РОДИНА, о котором тут говорили выше, что это страна, где родился - как вообще воспринимаете такое объяснение?
а что делать тем, кто родился и до 5 лет прожил в одной стране, потом до 12 лет в другой, потом до 35лет в третьей, потом до 43 лет в четвертой, и потом дальше живет в пятой, и посматривает на шестую? причем по состоянию на щас - первая страна настолько закрытая, что никого особо к себе не пускает, вторая теперь как бы враг всего прогрессивного человечества, третья не выпускает, если заедешь, а четвертая и нынешняя - прекрасные
и какую из них считать родиной прикажете?
Безродный космополит.
Очень годная тема. К сожалению невдалое руководство и дегенераты-модеры загубили форум и годных тем почти не появляется. Автору респект.
у приміщенні аеропорту Монреаль не було жодного закладу харчування з якимись бургерами? Чого прийшлося шукати ззовні заклад?
Трудовая книжка в 16 это хорошо. Но вот я так и не понял принцип выживания , если чел предпенсионного возраста переехал в канаду. Не, если привез хоть пол ляма дол то тогда полегче, а если приехал один и 20-кой денег и работаешь физически...
Для меня "выживание" - ругательное слово, наравне с "простые люди". Наблюдая уже три волны эмиграции, зная досточно подробно десятки кейсов, я считаю это в целом очень рискованным и неоднозначным решением, независимо от страны [первого] назначения.
Даная ветка, в моем понимании, не ставит целью рассказать тебе сколько денег вывез с собой ТС и как он планирует выживать. Просто делится зарисовками с новой Родины.
Родина не бывает новой или старой. Любимой или нет бывает.
Нет смысла спорить, можешь просто свериться с Википедией.
Звичайний локальний аеропорт для місцевого пересування на невеликі відстані по Канаді виглядає так само просто. Присутня якась така собі «сільська дружня атмосфера», складається враження що тут ніхто нікуди не поспішає. Весь час перельоту автор дуже переживав за багаж. Чи не загублять, чи не вкрадуть де. Як виявилося ні. Стоїть собі купа сумок, знята з транспортерної стрічки, підходять пасажири, кожен бере свою та вільно виходить.
Припускаю, що ота совєцька звичка певної «зашуганості», недовіри, бидлякуватості, «дивитися вовком» на інших людей – то з нами вже «до гроба». Розцінюю це як певну соціологічну травму, тавро яким мітилося все «совєцьке насєлєніє». Припускаю, що у дітей народжених на свободі, картинка та сприйняття світу навколо буде іншою, більш толерантною до людей навколо.
То у тебя что то с нервами . Надо на реабилитацию к психоаналитику. Кстати, в Канаде они дармовые или платные? Хотя, спишем нервозность на работу в Монголии и Москве. Я не слышал, что б воровали. Терять да, бывает, у меня в Цюрихе потеряли, гадюки. через 2 дня нашли.
Поддержу, у ТСа целый букет комплексов, который он почему-то активно распространяет на всех бывших соотечественников. При этом он с этими комплексами борется путем смены Отечества, а нам с ними так и жить до конца дней.
Я рассчитываю.
Знімай окуляри Оце був розмовляв з німцями стосовно пенсії. Є розуміння, що за існуючої демографічної піраміди німецька соціальна пенсія перетвориться у приблизно таку саму тикву, що й українска. Може років на 10 пізніш. Так, уряд усима силами пробує це відтягнути шляхом набору нових працівників, адаптації біженців і тд, але в принципі це питання залишається у спадок наступному поколінню виборців.
Я не знаю как будет с пенсией нашим детям, которым сейчас 20. Но нам до пенсии осталось 15 лет. Что вдруг может помешать кроме мировой войны? Население ведущих стран растет. Каким образом пенсионную систему не волнует, каждый работающий платит взносы.
...
для того щоб бачити можливості і їми користуватись не обов'язково бути всіма кого ти навів. власне, мова про можливості, які тобі доступні. якби я залишився в Україні, я ніколи б в житті не мав змогу працювати так, як я працюю зараз - у відомій в галузі продуктовій компанії, лідері і піонері. крім того, я завжди вважав (бо бачив на власні очі), що в Україні принципово не можливо заробити хороші гроші без якихось там схем, ухилянь, рішалова тощо - їх можна украсти, назвавши це "заробив". сорян, але це правда. і так, все ось це "в Україні краще ніж будь-де" - для кого там, блін, краще? маючі середній дохід у країні із розвиненим middle class, ти завжди будеш жити відносно комфортно, завжди. а попрацювавши над собою, ти цілком реально отримуєш можливість ставати мільйонером на найманій роботі, принаймні, це стосується айті і роботи на американські продуктові компанії. ніколи в Україні такого не було і не буде, просто по своїй суті. до речі, про маскі-шоу - зіштовхувався двічі. реально ось, сидиш працюєш, тут заходять і все, ти вже стоїш біля стінки. такий ось в мене досвід. а ще досвід, як в мене в'їхала машина в бік, а мене зробили винним. дівчина, яка права отримала місяць тому, навіть не вийшла з машини поцікавитись, чому в мене з лоба тече кров - заперлась і сиділа, клацала кнопками в телефоні. потім рішала приїхав.
Ты снова заводишь одну и ту же шарманку, меряя всех по себе. В твоем случае имея хороший контракт по айтишечке, само собой надо в Штаты валить, но не везде твои скиллы оценили бы по достоинству. В условной Испании тебе бы светило 3к в мес чистыми, а если бы попробовал вылезти хотя бы на 60к+ в год, то местная налоговая тебя бы просто на ноль помножила б. Плохо это или хорошо? Это ни плохо, ни хорошо. Просто нужно понимать, что каждое место под свои задачи. В приведенном мною примере поинт зашит довольно простой: чувак вырвал себе гланды через анус, хотя достаточно было бы просто прополоскать горло. Но он обогнул шарик и оказался по сути там же откуда вышел, только отминусовал у себя года комфортной жизни. Размен комфорта на изменения должны приносить какие-то бенефиты, а когда ты занимаешься героическими изменениями ради самих изменений, то ты дурак. Ну и чушь про решалова и взятки без которых нельзя я даже комментировать не хочу. То что ты так не смог - это только твои проблемы. Впрочем, вышеописанное тобой имеет место везде, просто в отличие от Украины в других странах принято следить за своим положительным пиаром, поэтому любое решалово одевают в костюм, называют умным словом и упаковывают в законодательно-легальном поле. Пипл хавает
О чем ты говоришь? В Украине все хорошо кроме того, что тебя заберут в армию и вернут обратно без ног.
разумеется, война, мягко говоря, вносит коррективы. Но ДО войны Украина была супер комфортным местом для жизни, если ты не совсем рак. кстати, возможно ты не знал, но если в Испании начнется вооруженный конфликт, ты также будешь подлежать мобилизации
Но ДО войны Украина была супер комфортным местом для жизни, если ты не совсем рак.
поэтому рашка и поперла. По их понятиям везде должен быть магадан-воркута.
Но ДО войны Украина была супер комфортным местом для жизни, если ты не совсем рак.
поэтому рашка и поперла. По их понятиям везде должен быть магадан-воркута.
слушай, нууу, я откровенно говоря не думаю, что это было определяющей причиной. Как минимум можно посмотреть на % валящих из Украины в рашу до 22го года... я чет не наблюдал очередей из желающих в раше свалить в более успешную Украину. Да, в каких-то локальных моментах Украина была более комфортной и удобной, но русня они как американцы, думают что мир крутится в округ их страны.
Приблизно за тиждень/півтора до перельоту вивчав пропозиції житла під рент. Зокрема ті, які були розміщені на маркетплейсі фейсбуку. Розумів, щонайменше потрібно винайняти кімнату хоча б на пару тижнів, потім на місці роздивитися, за потреби змінити. Розглядав подобові варіанти (готелі або кімнати від приватних осіб в діапазоні 60/120 за добу).
Оскільки я знаходився фізично у Канаді, не мав телефонного номера канадійського оператора зв’язку, не мав кредитної історії, рекомендацій, частина відправлених запитів залишалася проігнорованими.
Ті запити, на які відповідь отримав, були досить прохолодно сприйняті і подальший діалог пропонували продовжити на рівні «гроші вперед, тоді обговоримо». Пояснюється це просто: частина оголошень – фейкові, шахрайство. Інша частина цілком реальні пропозиції. Але люди без історії – це люди без довіри. А коли чують, що ти з України, то співрозмовники взагалі нас «за замовчуванням» вважають ледь не за таких, «що вчора з пальми злізли».
Пояснюється це просто: у Канаді не ти обираєш житло, а тебе обирають з-поміж десяти кандидатів. Бо якщо квартирант не буде платити орендну плату, то задля виселення такого власник нерухомості має витратити півроку/рік часу, пройти судовий процес і тоді отримає шанс примусово виставити орендаря на вулицю (на сам звісно, а за допомогою дозволених органів примусу).
Щоб не йти з аеропорту «в нікуди», було занотовано можливі прийнятні варіанти оренди. Це виглядало як зображення місця розташування на карті, фото, картинки з інтернету, відгуків, тощо. Головне – фізично дістатися на місце, а далі вже б розібрався. Тобто знайомство з Монктоном відбулося завчасно, ще коли робив віртуальні тури та «блукав вулицями» (до прикладу: щоб вивчити Київ багато районів 2015-2016рр. просто фізично обійшов власними ногами, звісно не за один день).
Серед інших варіантів була кімната у будиночку «з лайна та палок», неподалік аеропорту (3.4км., можна пішки дійти). Вартість чи то 700, чи то 750 плюс електрострум, інтернет (на місяць). Будиночок винаймала пара «студентів». Хлопцю було приблизно 28, дівчині 26. Плюс пес Бентлі. Хлопчина був якимось студентом/працівником пожежної охорони. Дівчина: вчилася у медичному коледжі та паралельно працювала на кареті швидкої допомоги фельдшером.
Типова пара канадійських «колгоспників/селян/робітників» без особливих вмінь, без особливих претензій до життя у майбутньому. У перекладі на українську можна сказати, що це була пара «простих людей» (вона на касі «АТБ»/продає оселедців на базарі, він найманий водій маршрутки/монтажник металопластикових вікон).
Керувала процесами дівчина, вона ж розміщувала оголошення. Десь за тиждень до початку мого шляху написав їй запит, отримав відповідь «гроші вперед». Відписав відмовою. Але у разі, якщо вона на знайде до часу мого прильоту квартиранта, готовий орендувати і кошти віддам готівкою у перший день заселення (в обмін на розписку з її боку). Отже, за день до вильоту пишу дівчині, мовляв «завтра лечу, повідомлю як буду на місці».
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
Коли я останій раз користувався класичною поштовою скринькою? а відправляв факс? 
