Кстати чем успешнее люди в США, тем часто лучше отзываются о своей бывшей родине.
это скорее про общую адекватность людей, которые достигли успеха.
Якось у темі совком засмерділо від чергового «абрвалга».
Або й справді «господар життя» вирішив приколотися над автоаушниками десь з готелю Іспанії чи Італії.
...поки ти кацам прислуговував
Поточни будь ласка, про які саме дії людини йдеться,що саме вкладаєш у ці слова? Дякую.
Ти там жив, працював, сплачував податки.
Так, й справді жив, працював, сплачував податки у період 2004-2006рр.
Ти засуджуєш це?
С его некомпетентной точки зрения бизнес в Украине не может существовать без "решалова" и "заносов". Я пытаюсь из него вытянуть, зачем нашему бизнесу это нужно?
Что характерно, в этой теме вы уже несколько раз показали некоторое ...гм...незнание реалий бизнеса в медицине, потом отметились феерическим утверждением о том,как просто уехать из "барака незламности", потом в целом решили рассказать про то, что у украинского бизнеса нет нужды "решать вопросы". Все это определяет вас, как автора, не очень сведущего в предмете. При этом, вы вполне пытаетесь негативно оценивать компетенции других.
...
Ще трохи про кемпери.
Брав такий (навіть трохи більший, на око) в США напрокат колись. Щось 200 доларів на добу було більш 10 років тому, наразі, напевне, дорожче. Економічного сенсу немає, простенька автівка напрокат + придорожні мотельчики по маршруту - дешевше.
кемперасты - это очень своеобразные люди. они не про экономию и все такое. им просто это все в кайф. мы брали большой новый кемпер, чтобы вчетвером проехаться/пожить, и вообще попробовать, шо воно таке - як то кажуть - "нiколи знову" ))) но много людей прям балдеют от всего этого.
такі ж самі спостереження. загалом, вони в нас в БіСі дико популярні, через те що дуже багато кемп-сайтів десь в хащах, на березі озер, або у підніжжя гір із водограями, куди насправді ще треба примудритись забукати місце - зазвичай, вони розлітаються на рік вперед. нерідко побачити тут якийсь будинок лямів так за 5, на driveway якого стоїть такий ось кемп-мобіль. це до того, що машина+готель дешевше - такі люди я не думаю що сильно рахують де б подешевше, але ось вибирають пересуватись на кемперах, проводячи іноді ледь не пару тижнів (окремі я чув ледь не пару місяців так можуть мандрувати по кемпсайтах)
Машина + отели на мого удобнее, но...
Авто+мотелі зручніше, ніж кемпер - оце quite questionable. Кемпер дає значно більше свободи тим, що не викликає ніякої потреби планувать маршрут наперед, literally куди схотів, туди звернув, щонайменше на одну-дві ночі автономна ночівля завжди з тобою. Втомився їхать тут і зараз - то прям тут і зараз десь запаркувався, і готуєш їжу-каву, чи в душ, чи поспать, чи в будь-якій комбінації. Набридло спать/відпочивать тут і зараз - тут і зараз сів за кермо, поїхав деінде. Здебільшого за це ті гроші.
Кемпер дає значно більше свободи тим, що не викликає ніякої потреби планувать маршрут наперед, literally куди схотів, туди звернув, щонайменше на одну-дві ночі автономна ночівля завжди з тобою. Втомився їхать тут і зараз - то прям тут і зараз десь запаркувався, і готуєш їжу-каву, чи в душ, чи поспать, чи в будь-якій комбінації. Набридло спать/відпочивать тут і зараз - тут і зараз сів за кермо, поїхав деінде. Здебільшого за це ті гроші.
десь читав, що велика кількість австралійських пенсіонерів саме так почали проводити час пенсій - на кемперах вздовж океану навкруги материка. Десь хочуть і на який термін хочуть, запиняються, можуть навіть якусь тимчасову роботу виконати по місту - ну, там, наприклад, ти вправний механік, або електрик або щось подібне. І потім їдуть далі....
С его некомпетентной точки зрения бизнес в Украине не может существовать без "решалова" и "заносов". Я пытаюсь из него вытянуть, зачем нашему бизнесу это нужно?
Что характерно, в этой теме вы уже несколько раз показали некоторое ...гм...незнание реалий бизнеса в медицине, потом отметились феерическим утверждением о том,как просто уехать из "барака незламности", потом в целом решили рассказать про то, что у украинского бизнеса нет нужды "решать вопросы". Все это определяет вас, как автора, не очень сведущего в предмете. При этом, вы вполне пытаетесь негативно оценивать компетенции других.
Ок
Машина + отели на мого удобнее, но...
Авто+мотелі зручніше, ніж кемпер - оце quite questionable. Кемпер дає значно більше свободи тим, що не викликає ніякої потреби планувать маршрут наперед, literally куди схотів, туди звернув, щонайменше на одну-дві ночі автономна ночівля завжди з тобою. Втомився їхать тут і зараз - то прям тут і зараз десь запаркувався, і готуєш їжу-каву, чи в душ, чи поспать, чи в будь-якій комбінації. Набридло спать/відпочивать тут і зараз - тут і зараз сів за кермо, поїхав деінде. Здебільшого за це ті гроші.
Я несколько раз ездил в канадские парки на т.н. сайты - оборудованные локации, арендовать места на которых нужно было не позже чем за полгода. В нашем случае это были авто + палатки, но некоторые сайты позволяли приехать на кемперах, в основном тоже арендованных. Такой формат не про свободу перемещения, конечно, а больше про комфорт.
Машина + отели на мого удобнее, но...
Авто+мотелі зручніше, ніж кемпер - оце quite questionable. Кемпер дає значно більше свободи тим, що не викликає ніякої потреби планувать маршрут наперед, literally куди схотів, туди звернув, щонайменше на одну-дві ночі автономна ночівля завжди з тобою. Втомився їхать тут і зараз - то прям тут і зараз десь запаркувався, і готуєш їжу-каву, чи в душ, чи поспать, чи в будь-якій комбінації. Набридло спать/відпочивать тут і зараз - тут і зараз сів за кермо, поїхав деінде. Здебільшого за це ті гроші.
Я несколько раз ездил в канадские парки на т.н. сайты - оборудованные локации, арендовать места на которых нужно было не позже чем за полгода.
В сильно популярних місцях - так. Як правило, таки місця - це якийсь національний парк, охоронюваний заповідник, де в радіусі парудесят миль готелів тупо немає, і кемпінг - єдиний спосіб провести там добу. Ти б ще Burning Man згадав би, на який і місце і кемпер треба букать більше ніж за півроку.
Але воно сильно не всі кемпінги такі, повно таких, де місце забронювати без проблем тупо явочним порядком. Ну і кемпер - така штука, в якій можна і не в кемпінгу переночувати, а на будь-якому паркомісці.
Ну і кемпер - така штука, в якій можна і не в кемпінгу переночувати, а на будь-якому паркомісці.
Багато де знаками забороняється заїзд кемперів на парковки. Кемперасти гоу хойм У Франції то взагалі повально у вигляді рамок на кожній парковці з максимальною висотою автівки 2.0 м (тобто якщо у тебе бобік або авто з боксом і ти вилазиш за 2 м - паркуйся деінде )
Сьогодні початок канадійського літа, трохи спекотливо +25, але погода надає помірний привід для оптимізму (вчорашні +36 то суцільне пекло ) Знаходячись неподалік океану комфортними тут є 16-18 градусів з позначкою плюс, максимум не більше 21.
Історія про пошук роботи наступна, майже передостання. Впродовж тих походів поміж дилерськими СТО проводив перемовини з власником майстерні з ремонту АКПП на декілька підйомників. Нарахував там четверо роботяг, дівчинку на рецепції та безпосередньо власника. Звідки дізнався? Перебуваючи у Європі вивчив у пошукових системах все, що було потенційно цікавим. Записав у нотатки приблизно 6 СТО (з ремонту АКПП) у Монктоні та ще одне, розташоване за містом.
Перемовини були дещо дивними. То ми домовляємось про зустріч. Потім власник переносить її (заклопотана людина, все може бути ). Оскільки мої знання мови на той момент були рівня «ну такоЄ собі» (часто навіть не чув, що кажуть носії мови, лише якийсь набір звуків) - попросив долучитися до нашої когорти хорошу дівчинку з Херсонщини, яка працювала у кафе неподалік. Зустрічей у нас відбулося загалом дві. І ще одна, на яку власник бізнесу не прийшов (написав SMS про те що зайнятий). І ще одна, на яку я не прийшов, бо... бо про цю зустріч не був навіть поінформований завчасно (зазвичай ми писали повідомлення у месенджері один одному). ... Зрештою так і не зрозумів, що то взагалі за історія була!? . Списав на «особливість канадійської ментальності». Або на власне незнання мови. Або на перше плюс друге. Загалом на те «спілкування ні про що» пішло близько двох тижнів. ... За день чи за два по тому власник СТО надіслав мені контакти його колеги, який працював десь за містом і тому начебто були потрібні майстри. Глянув на карту: СТО те було десь «на хуторі у забутому богом місці». Добиратися можливо виключно на авто. Навіть не розглядав таке місце для роботи через віддаленість. Зі свого боку відправив співрозмовнику повідомлення з подякою, на тому наш діалог припинився.
На світлині: температура останнього дня весни, 20 червня 2024
Місцевий автомеханік «Олексій». Переглядаючи локальні групи у соцмережах зберіг контакти спеціалістів, про яких були хороші відгуки. Написав чоловіку у месенджер, коротко розповів про себе, домовився про зустріч. Переїхав з Ізраїлю років двадцять тому. Працював «наймитом» на великому СТО яке ремонтувало важку техніку, зокрема великі вантажівки. Згодом отримав ліцензію, змінив роботу, став самозайнятим («приватним підприємцем» в українському розумінні). Купив приватний будинок у районі, розташованому приблизно як київська Троєщина. Велика ділянка землі, на ній будинок плюс бокс з підйомником. До найближчих сусідів по прямій 200-300 метрів. Район нагадує лісову місцину, де земельні ділянки розташовані обабіч дороги. Позаду ділянки – ліс. Маршрутів міського транспорту на той край немає, треба було пройти від найближчої зупинки щось близько 2 кілометрів. Ми домовилися про зустріч у вечірній час, наприкінці робочого дня.
«Доброго здоровя!», привітався я. «Прівєт!», відповів «Олексій». Одразу сказав, що може спілкуватися англійською, французькою, російською та івритом, але української не знає. З моїми «бездоганними знаннями» англійської вибір був очевидним (надалі ми спілкувалися російською). На підйомнику висів якийсь Dodge Caravan 2013-2015 року (улюблена машина місцевих таксистів). Мій співрозмовник крутив підвіску та відповідав на купу питань. Переважно вони були про процес першого працевлаштування, умови роботи в різних компаніях, сильні та слабкі сторони, тощо. У дворі коло будинку майстра стояло ще близько десятка різних клієнтських авто.
Серед іншої інформації «Олексій» розказав про мого співвітчизника, з яким як виявилося ми навіть вчилися у одному університеті Харкова (на різних факультетах). Той приїхав до Монктона на декілька місяців раніше за мене. Я попросив контакт цього хлопчини, «Олексій» зателефонував йому, спитав дозволу поділитися контактом, отримав згоду, після чого надав потрібний номер.
Робочий день добіг кінця, автомеханік мав виїхати у центр міста аби забрати сина-підлітка зі спортивних змагань, запропонував «підкинути». За якихось десять хвилин я був у центрі міста, подякував за діалог, після чого ми розпрощалися.
Фото: ілюстративне з району, де відбувалися події. Земельна ділянка, будинок на ній виглядають приблизно так само, як і ділянка «Олексія».
«Віктор». Я скористався номером телефону, який мені надав «Олексій», написав повідомлення «Віктору». Пізніше зателефонував, запропонував попити десь кави та поспілкуватися. Домовилися на найближчу суботу. «В» заїхав до мене та вирушили до одного з кафе.
Кваліфікований майстер з ремонту двигунів. Жив у Харкові. Після «кримнашу» за якісь пару років переїхав з родиною до Ізраїлю. Там народилася четверта дитина. Через декілька років проживання у Ізраїлі хлопчина зібрався рухатися далі, зокрема розглядав для подальшої імміграції Канаду. Суттєвих причин, за його словами, було дві: 1) Ракетні обстріли, внаслідок яких навіть маючи бомбосховище у підвалі будинку потрібен час аби туди добігти. З найменшою дитиною спуститися з верхнього поверху часу не вистачало, тому родина ховалася у спеціальну захищену кімнату-сховище, яка є у кожній квартирі (але не гарантує повної безпеки як повноцінне сховище).
2) Спека. З його слів дошкуляла більше ніж ракети. Не зважаючи на те, що вдома, на роботі – скрізь працювали кондиціонери, все одно почуття втоми переслідувало постійно.
Працював «наймитом» на ізраїльського роботодавця. Оскільки «В» був досить висококваліфікованим спеціалістом, виконував «жирні замовлення», якихось скарг на заробітну плату з його боку не було. Натомість навпаки казав, що у Ізраїлі для нього з його заробітками можна було почуватися досить комфортно, плюс заощаджувати якусь кількість коштів на майбутнє родини.
У Канаді «В» працював автомеханіком на одному з дилерських СТО Монктона. Розповів мені про те, як кандидати шукають роботу, які акценти хочуть побачити потенційні роботодавці, тощо. За кавою я розповів «Віктору» мою життєву історію, розповів що вмію, чого хотів би навчитися, запропонував у разі потреби звертатися з питаннями технічного характеру, якщо ті будуть у площині моєї компетенції.
На моє питання «Чому ти обрав Канаду?» відповідь почув таку: «Хочу просто спокійно жити, не боятися за родину, за дітей, мати прогнозоване майбутнє!»
Після діалогу співрозмовник відвіз мене додому, там і розпрощалися.
«Ходіння по муках» тривало, я й далі «прочісував місто» у пошуках роботодавця. Надвечір одного дня завітав до чергового дилера. Час на годиннику був десь 16:30. Салон дилера працював до 18:00, безпосередньо СТО закінчувало робочий день о 17:00.
Дівчата з рецепції мене направили до менеджерів-продажників авто. Це були двоє хлопців віком 26-28рр. Вони повідомили, що керівник СТО закінчує робочий день о 16:00, тому краще прийти завтра зранку і потрапити до нього. Зі свого боку вирішив зіграти гру «на удачу», продемонструвавши за стандартним «сценарієм шоу» з фотографіями зроблених у минулому робіт. Оскільки мова йшла про дилера Hyundai, одразу зрозумів якими саме зображеннями можна пробувати «зачепити» цих молодиків.
Знайшов фото спеціального інструменту, який у 2013 році було виготовлено за моїми власними ескізами. Фізично це доволі важка, велика кругла залізяка (загалом кілограмів на 10+). Виглядало все так: Показую різні фотографії внутрішнього начиння трансмісій Hyundai цим хлопцям, ті зацікавлено дивляться, потім демонструю фото своєї великої залізяки і кажу: «А цей інструмент виготовлено за моїм задумом виключно для мене!» Такий був тільки у мене та Майкла Джексона! Не зважаючи на те, що надворі вже вечоріло і робочий день добігав кінця, мої співрозмовники буквально «ожили». Склалося враження, що вони побачили щось неймовірне у своєму спокійному, стабільному житті.
Один з хлопців-продажників дав мені візитівку начальника СТО і попросив надіслати своє резюме на вказану адресу електронної пошти.
Після вечері автор підвів підсумки дня, який завершувався. Надіслав резюме декільком потенційним роботодавцям, зробив нотатки на наступний день та з почуттям виконаного обовязку ліг відпочивати.
Наступного ранку продовжив обхід дилерів. Приблизно 8:30. На черзі був Nissan. Зайшов у двері прийомки СТО, де сиділи «тєхнарі». Запитав да знайти начальника сервісу. Мене провели, спитали звідки приїхав. Почули що з України, перепитали чи розумію російську!? Після цього прийшов майстер Іван. Зі свого боку я приготувався до демонстрації власних професійних здобутків та розповіді про те, чому дилер Nissan має взяти саме мене на роботу, а не когось іншого. Однак все відбулося набагато коротше, чим очікувалося, мені не дали дуже порозмовляти.
«Вони пропонують тобі 19 доларів на годину. І питають: коли ти зможеш почати роботу?» - промовив Іван. Після цього мій «шаблон порвався», бо не очікував що пропозиція може бути такою швидкою… З іншого боку розумів, що для старту це така собі поганенька зарплата, але точно краще ніж нічого, якщо ти сидітимеш без роботи декілька місяців. Однак на шальках терезів було і те, що не все місто мною «прочесано», відповідно раз пропонують «зі старту 19», то можливо будуть і кращі пропозиції. У підсумку подякував співрозмовників, зокрема і росіянина Івана за пропозицію. Сказав що маю ще декілька варіантів, над якими мені потрібно подумати. На тому й розпрощалися.
Після СТО Nissan поїхав на іншу локацію, де було скупчення наступної групи дилерів. Оббивав пороги вже там, заскочив пообідати, сиджу переглядаю отриману електронну пошту. На годиннику приблизно 15:15 Мій телефон ожив від вхідного дзвінка. Телефонував «Віктор», який працював у дилера Hyundai. «Привіт! Сьогодні вранці я проходив повз кабінет начальника, бачив як він читав твій електронний лист. Пізніше він викликав мене до себе, спитав що я думаю з цього приводу? Я відповів, що знаю тебе як толкового «коробочніка» і навіть маю твій номер телефону. Отже, мій начальник пропонує 22 долари на годину і хоче бачити тебе у нас для розмови!» Зі свого боку, я перепитав у «Віктора» скільки часу маю на роздуми, оскільки ще не закінчив своє «прочісування міста»? Той відповів, що це суто моя справа, але за тих обставин що зараз він би не радив надто довго думати, оскільки може прийти якась інша людина, візьмуть на роботу її і пропозиція роботодавця втратить актуальність.
Після цього діалогу вирішив, що приблизно на цьому етапі життя потрібно спробувати «підсікати рибу» та починати напрацьовувати північноамериканський стаж роботи. А далі буде видно.
Десь хвилин за 40 я сидів у кабінеті начальника «Віктора». Поруч сидів «Віктор» і наш діалог проходив «на трьох». Саме у такий комбінований спосіб спроб, помилок, діалогів знайшов своє перше місце на ринку праці.
Проміжні підсумки: Загальна кількість СТО вартих уваги, які обійшов власними ногами = 12 Отриманих пропозицій про роботу = 3 Загальні витрати часу на виготовлення документів першої необхідності, облаштування побуту, пошук першого робочого місця = плюс/мінус місяць.
Наостанок: якщо читач придивиться уважно до фото, то помітить що відстань між дилером Nissan та Hyundai складає якихось 100-150 метрів.
А це зп до оподаткування чи вже з вирахуванням податків?
Заробітні плати вказуються без утриманих податків (загальна сума). Цінники на полицях магазинів - без податків. Товар з цінником «100» на касі буде вартувати 115 (окрім переважної частини продуктів). У нашій маленькій провінції. А у багатій нафтою Альберті – 105 (чи 107). Чому? Кожна провінція – це як маленька держава у державі (у багатьох площинах).
Тобто, заробляючи на рік 50 тисяч у тебе податками з зарплати заберуть умовно 20 відсотків. На руках «живими» лишиться 40.000 Заробляючи на рік мільйон: після податків залишиться 400.000 (60 відсотків податку).
Але! Немає практичного сенсу робити якісь «сухі розрахунки» доходів/видатків, оскільки це не працює лінійно. Чим довше працюєш (і живеш) у країні, тим більше «плюшок» відкривається з часом для тебе та членів родини. Особливо після набуття постійного резидентства (наприклад вартість навчання, податок з нерухомості). Є купа опцій для повернення сплачених податків малозабезпеченим верствам громадян. Під когорту малозабезпечених у моїй (депресивній, бідній) частині країни потрапляють подекуди ті родини, де дохід на одну особу складає щось в районі 70+ тисяч (на рік). Тобто, для двох однакових на перший погляд родин будуть різні розрахунки. Важливу роль грає кваліфікація твого персонального бухгалтера, який робить тобі податкові звіти і дає рекомендації як врахувати витрати. Для Онтаріо (Торонто та інші) – цей рівень «малозабезпечених» може мати інші цифри (вищі). Окрема історія – Квебек, де рівень соціальної підтримки на старті суттєво вирізняється з-поміж інших провінцій (але пізніше це може відбиватися на не надто високих доходах у цій частині Канади). Це взагалі така собі канадійська «ДНР/ЛНР» тільки у цивілізованій формі .
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
)
)
