В ответ на: Як думаєте - чи можливе явище, коли ближчим часом населення Києва тенденційно буде більше вживати укр мову, ніж російську?
Не знаю, как там тенденции, алэ я маю росийськомовну симью, та колы украйинську мову стали так НАВЪЯЗУВАТЫ, то не дивлячись на тэ, що спилкувався досыть выльно нэю, зараз нэ можу вычавыты з cэбэ навить декилькох рэчынь. И украинский шрифт ставить не хочу.
Нельзя навязывать! Нельзя заставлять людей говорить на неродном им языке. Это то же самое, что делали советы с украинским языком. Неужто не учимся на прошлых ошибках? И раньше на улице, когда слышал украинский язык, на нём и отвечал. Сейчас - просто как блок какой-то.
В ответ на: Почему в любой ЕВРОПЕЙСКОЙ Бизнес Столице - этим вопросом не парят себе мозги люди? Франкфурт,Амстердам,Париж и т.д.?На каком языке люди к тебе обрашаються на том ты и отвечаеш по опыту как минимум на 3 языказ(англ,франц,испанс,)+месный.
Почему я должен на нём говорить если он мне не нравиться?Я его не знаю?Мне он не интересен.Хотя если заговорите - отвечу тем же.
Если всё будет хорошо и в 2012 году у нас будет ФУТБОЛ всем будет стыдно- я уверен на все 100% за то что мы не знаем английский и это будет проблемма.А Украинский - нравиться говорите.
т.к. основной для меня язык - русский естественно, что как воспитанный человек, с теми кто обращается по украински разговариваю на нем же (исключая носителей жуткого лингвокала типа суржика) но, основная причина, русский - более распространенный, более универсальный, носители русского есть повсюду, а украинский мне может пригодится увы - только в украине.
кроме того, вызывают раздражение регулярные попытки его насадить, вернее то что этот маразм ставится выше намного более актуальных проблем вроде вымирания населения.
В ответ на: що таки так, можна говорити на українській в Києві, але подеколи це не тільки не дає переваг, а й створює певні складності.
Ну і крім того,як етнічний росіянин,вважаю за потрібне знати мову,але не використовувати її замість рідної. Взагалі-то,впевнений,що державними повинні бути обидві мови.
Эх и тут эту тему поднимают... Я отвечаю на том языке, на котором ко мне обращаются - с этим поддерживаю народ, который так же ответил. Проголосовала - Вагаюсь. Сама не говорю - семья у мен русскоязычная, да и ленивая я.
Ну что вы начинаете говориить аля: "Да что ты , сам на суржике говоришь..." Чистым литературным даже русским, владеют очень не многие. Это даже иногда не уместно - учитывая устаявшиеся языковые нормы в нашем регионе. А может это только провокация - просто для выяснения Ху есть Ху? Главное, что человек говорит и стремится говорить. Русскоязычные заимствования будут всегда в центре и на востоке.
Так же как на западе польские и венгерские. Я с круглыми глазами смотрела вчера на украинца который говоря по-укарински сказал шЕйсят. И забарзо. И еще кучу непонятного для меня.
А вообще, вот эта фраза "Бо не вмию розмовляты..." глупая отговорка. Если есть желание - научитесь, язык учится быстрее всего практически.
Да, еще много времени пройдет, пока понятия самоидентификации дойдут до нашего народа... Это все на самом деле грустно.
В ответ на: Чистым литературным даже русским, владеют очень не многие
Это не повод делать ошибки в письме и разговорной речи.
В ответ на: Это даже иногда не уместно - учитывая устаявшиеся языковые нормы в нашем регионе
Неуместно грамотным быть?
В ответ на: Если есть желание - научитесь
Нет такого желания.Владею языком страны в той мере,чтобы понимать и изъясниться на нем без затруднения.Но не считаю его родным.
В ответ на: пока понятия самоидентификации дойдут до нашего народа...
до Вашего народа.К украинскому народу может принадлежать только этнический украинец.Большинство политиков высказывают идею моноэтничного государства.Я себя идентифицировать с таким "народом" не хочу.
В ответ на: Вот подумав собі... Київ швидше місто Західної України, ніж Східної. Я на собі зараз відчуваю як міняється життя і суспільство - навіть на банальних речах видно як воно підвищується (про простір для змін в порівнянні з Європою поки промовчу - часто бував в Австрії - зовсім інший світ). Разом з підвищенням рівня життя починають турбувати думки стосовно національної ідентифікації. Звичайно в робочий час мені не до цього, а більшість питань легше вирішувати на російській (це, здається, не принципово, але так легше). Як думаєте - чи можливе явище, коли ближчим часом населення Києва тенденційно буде більше вживати укр мову, ніж російську?
Для того, щоб спілкуватися українською, її необхідно як мінімум, вивчити А твій пост говорить про протилежне
ЗІ. Для мене українська, мова моєї професії. Тому не соромлюся щодня заглядати до словника. У свою чергу, російська, мова мого звичайного оточення
Я от, наприклад, свою українізацію почав з того, що пишу на українських форумах українською, потім почав звертатись до незнайомих людей (продавці, службовці різних установ тощо) українькою. Спочатку бло незвично, потім звик. Вдома спілкуємось 50/50. На роботі я не розмовляю (немає з ким, я один працюю), більше думаю (робота така). Думаю на тих мовах з якими працюю (я перекладач). Від російської відмовлятись не хочу - чудова мова, до того ж дає певний відсоток прибутку, але й за свою рідну українську буду боротись.
В ответ на: Вот подумав собі... Київ швидше місто Західної України, ніж Східної. Я на собі зараз відчуваю як міняється життя і суспільство - навіть на банальних речах видно як воно підвищується (про простір для змін в порівнянні з Європою поки промовчу - часто бував в Австрії - зовсім інший світ). Разом з підвищенням рівня життя починають турбувати думки стосовно національної ідентифікації. Звичайно в робочий час мені не до цього, а більшість питань легше вирішувати на російській (це, здається, не принципово, але так легше). Як думаєте - чи можливе явище, коли ближчим часом населення Києва тенденційно буде більше вживати укр мову, ніж російську?
Я спілкуюся з людьми на тій мові, яка підходить для мене і співрозмовника. Я вважаю, що київське населення поки що не зможе перейти на українську.
звичка. на роботі - за настроєм хоча оскільки держслужбовець, то хочу-не хочу, а маю нею володіти гарно про Київ - вибачте, а з якого дива це місто стало західноукраїнським???? щодо національної ідентифікації - розтиражований образ козака напідпитку з оселедцем і в шароварах, який насаджується в якості "об"єднуючого", мені чужий і ніколи рідним не стане. мені не цікава уся ота шароварщина, яку ми всьому світу видаємо за образ українців. до речі, та ж козацька культура набагато складніша, ніж лубочно-примітивний образ, що склався. ну скільки можна... одні і ті ж пісні, одні й ті ж костюми... а про те, що "отцями" кібернетики, вертольотобудування США, рентгену і багато ще чого були українці, ми якось не дуже всьому світу розказуємо.