Обжалования постановления инс. ГАИ (20/25) / Закон, страхування та кредити

На форуме уже есть такая тема по п.11.5, суд я проиграл, т.к. судье было лень ковыряться в этой спорной ситуации.
Хочу составлять апелляционную жалобу, очень прошу подтолкнуть в нужном направлении. Ждать ли решения суда чтобы составить жалобу, если нет - то как же её тогда составить. И на что лучше сделать ударение при составлении ап.жалобы (например, на то что не были учтены все обстоятельства и доказательства при принятии решения суда)?
Спасибо.

Вот основная часть искового заявления, по которому суд был проигран:

НАЗВА СУДУ

позивач ПІБ

відповідач УДАI УМВС України в Кiровоградськiй областi
вул.Панфіловців, 22-Б, м.Кiровоград, 25030
8 (0522) 35-75-33

П О З О В Н А З А Я В А
про скасування рішення суб’єкта
владних повноважень

«___» _________________ 200__ року я, ПІБ_______________________________________, керував автомобілем __________________ (державний реєстраційний номер ___________), рухаючись по дорозі Знам’янка-Київ з однією смугою для руху в одну напрямку.
За 50-70 метрів до перехрестя доріг Знам’янка-Київ та Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв праворуч виникла смуга гальмування для повороту направо. Оскільки мені потрібно було здійснити проїзд перехрестя прямо, звернувши увагу на відсутність знаків 5.20.1-5.20.3, та на те, що відстань до перехрестя була менша від допустимої відстані для маневрувань за межами населеного пункту, взявши до уваги також те, що своїми переміщеннями перед перехрестям можу ввести в оману інших учасників дорожнього руху, я не став зміщуватись праворуч, і продовжив їхати прямо. На перехресті мене зупинив співробітник Олександрівської роти ДПС працівник міліції Кигим Євгеній Степанович, мотивуючи це тим, що я начебто порушив «Правила дорожнього руху», надалі ПДР.
Незважаючи на мої ґрунтовні заперечення щодо відсутності факту порушення ПДР, зазначеною посадовою особою, в моїй присутності, відразу було прийнято постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України, у вигляді штрафу в сумі 430 гривень.

З притягненням мене до адміністративної відповідальності погодитись не можу з наступних підстав:

1. Невідповідність нормам законодавства України:
Відповідно до п.11.5. ПДР - «На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).»
Даний пункт ПДР дозволяє ВИЇЗД на ліву смугу, а не забороняє РУХ по ній. Я не виїздив на ліву смугу, а рухався прямолінійно по єдиній смузі, коли за 50-70 метрів до перехрестя праворуч виникла смуга гальмування для повороту направо.
Крім того, в даному пункті сказано лише про розташування транспортних засобів, і жодного посилання щодо заборони руху по крайній лівій смузі. Таким чином порушити пункт 11.5 ПДР неможливо, оскільки в ньому відсутня пряма заборона на вчинення будь яких дій.

2. Невідповідність застосованого п.11.5. ПДР до проїзної частини, на якій я знаходився:
Проїзна частина, по якій я тривалий час рухався до моменту зупинки мене співробітником ДПС, мала одну смугу для руху в одному напрямку. Безпосередньо перед перехрестям, раптово, праворуч від мене з’явилась, друга, додаткова смуга, яка виглядала як смуга для гальмування. При чому будь-яких попереджувальних знаків чи необхідної розмітки щодо призначення та про напрямок даної смуги не було, знаки 5.20.1-5.20.3, якими згідно ПДД позначають початок додаткової смуги руху були відсутні (фото №1, №2, №3 додаються), зупинитись я не міг, а переміщення в дану смугу безпосередньо перед перехрестям могло призвести до створення перешкоди для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись п.10.8 ПДД, в якому вказано, що «якщо в місці з'їзду з дороги є смуга гальмування, водій, який має намір повернути на іншу дорогу, повинен своєчасно перестроїтися на цю смугу і знижувати швидкість тільки на ній», з метою недопущення створення перешкоди для інших учасників дорожнього руху, які рухались до перехрестя, враховуючи те, що дорога за перехрестям за напрямком мого руху продовжувала мати одну смугу для руху в одному напрямку (фото №4 додається), зважаючи на неможливість визначити призначення додаткової смуги праворуч, а знаки, якими позначається початок додаткової смуги руху були відсутні, я миттєво оцінив ситуацію та прийшов до рішення не займати додаткову смугу, так як збирався їхати прямо, а не повертати направо.
Правильність прийнятого мною рішення рухатись прямо підтверджує також п.10.5. ПДР, за яким транспортним засобам, що наближались до перехрестя «…у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини…»
Інспектор ДПС назвав дану ділянку на перехресті дорогою, яка має дві і більше смуги для руху в одному напрямку, з чим я не погоджуюсь. На додатковій смузі, що з’явилась перед перехрестям, не було попереджувальних знаків чи необхідної розмітки, що вказували б її направленість, яка б співпадала з напрямком основної смуги. А дорога, що має дві і більше смуги для руху в одному напрямку, про яку йдеться мова в п.11.5 ПДД, та дорога з однією смугою для руху в одному напрямку з додатково виділеною на перехресті смугою гальмування для повороту направо, на якій знаходився я, - це не одне й те ж саме.

3. Невідповідність застосованого п.11.5. ПДР на даній ділянці дороги пунктам 9.2 та 9.4 ПДР:
Відповідно до п.9.2 ПДР перед перестроюванням водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку. Така моя поведінка перед перехрестям могла ввести в оману щодо моїх намірів повернути направо водіїв, що рухалися до перехрестя та призвести до виникнення аварійної ситуації під час повторного перестроювання наліво після проїзду перехрестя, враховуючи також те, що дорога за перехрестям мала одну смугу для руху в одному напрямку (а не дві, не більше двох), і не мала додаткових смуг для розгону.
Крім того, відповідно до п. 9.4. "Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними,...".
Оскільки знаки, що попереджували б про зміну кількості смуг для руху на дорозі були відсутні, то в мене, з урахуванням швидкості руху, не було фізичної можливості виконати маневр перестроювання на праву смугу у відповідності з ПДР.
Крім того, протяжність даної ділянки дороги на якій можливий рух у дві смуги та конфігурація перехрестя свідчать про те, що цей відрізок дороги (додаткова смуга праворуч) є смугою гальмування, а не смугою, передбаченою для руху транспортних засобів.
Таким чином, застосовуючи п.11.5 ПДР до даної ділянки дороги, інспектор ДПС суперечить пунктам 9.2 та 9.4 ПДР, за якими неможливо здійснити проїзд перехрестя прямо шляхом переміщення транспортного засобу в вільну праву смугу без порушення ПДР та без створення аварійної ситуації.

...

Враховуючи вище викладене, співробітником ДПС неправомірно звинувачено мене в порушенні п.11.5 ПДР - оскільки в ньому (п.11.5) зазначаються випадки дозволу виїзду на крайню ліву смугу, а не заперечується прямолінійний рух по ній. Крім того, даний пункт прямо не забороняє рухатися в крайній лівій смузі, а лише визначає порядок розташування транспортних засобів на дорозі.
По-друге, звинувачуючи мене в порушенні п.11.5 ПДР, інспектор називає ділянку перед перехрестям дорогою, яка має дві і більше смуги для руху в одному напрямку, хоча при цьому неможливо визначити однакову направленість обох смуг дороги через відсутність знаків 5.20.1-5.20.3, якими позначають початок додаткової смуги руху, відсутність інших попереджувальних знаків та необхідної розмітки щодо призначення та про напрямок даної смуги.
По-третє, інспектор ДПС суперечить пунктам 9.2 та 9.4 ПДР, за якими неможливо здійснити проїзд перехрестя прямо шляхом переміщення транспортного засобу на даній дорожній ділянці в вільну праву смугу без порушення ПДР та без створення аварійної ситуації.
Крім того, звинувачуючи мене в порушенні ПДР, інспектор самостійно неправомірно застосовує ст.122 ч.2 не відрізняючи рух по дорозі та проїзд перехрестя. Тобто, для інспектора ДПС рух по тій чи іншій смузі дороги та проїзд перехресть - одне й те ж саме.

Таким чином, вчиняючи дії щодо внесення неправдивих відомостей в постанову по справі про адміністративне правопорушення в частині статті, яка передбачає відповідальність і нехтування процесом розгляду справи – спричинило необхідність звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 289 КУпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита (ст. 288 цього Кодексу).
Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП України, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 105 цього Кодексу передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статей 288, 289, 292, 293 Кодексу про адміністративні правопорушення України, керуючись статтями 104 – 107 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ суд :

1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №___________ від «___» _____________ 200__ року до протоколу серія ___ №___________ від «___» ______________ 200__ року, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
3. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Додаток :
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення (2 шт.)
2. Копія постанови про адміністративне правопорушення (1 шт.)
3. Копія позовної заяви (1 шт.)
4. Зображення проїзної частини з відсутніми відповідними знаками та необхідною розміткою про напрямок руху (1 шт.)
5. Квитанція про відправку позовної заяви відповідачу (1 шт.)