Початок фільму не віщує нічого приємного: мряка, на небі суцільні хмари, вітер і взагалі якийсь повний піздєц навкруги.
Якась доволі кремезна гуманоїдна істота, з усього видно, позаземного походження, бо в людей такі біцепси є тільки у Шварценегера, з якогось дива стоїть над прірвою з водоспадом (напевне Ніагарським), вдивляючись своїми нелюдськими очима в примхи природи.
Несподівано істота роздягається до трусів, навіщо, я так і не зрозумів, і потім випиває з глечика якоїсь брудної бодяги, продовжуючи дивитись на воду.
На каву бодяга була не дуже схожа, в глечику щось підозріло ворушилося і булькотіло, отже неважко здогадатися, що гуманоїду стало зле. По його прекрасних неземних біцепсах повзуть пасми якоїсь жахливої зарази, теж очевидно позаземного походження, бо тут же нам демонструють, як розлітається на друзки гуманоїдна ДНК, і від такого розкладу істота летить шкереберть у прірву.
З’являється назва фільму — “Прометей”.
— Ніхуя собі, який нуар із самого початку, — подумав я, протерши серветкою 3-Д окуляри і відкоркувавши пляшку пива.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
