Законопроект об отмене СПД на 3й группе. / Бесіди про бізнес

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо зменшення ставки податку на додану вартість, реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та підвищення прозорості розрахункових операцій з урахуванням європейської практики»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Міжнародний валютний фонд, згідно оприлюднених в січні 2018 року даних, оцінив розмір тіньового сектора в структурі економіки України в 44,8%. Про це йдеться в доповіді економіста Леандро Медіни з департаменту МВФ і Фрідріха Шнейдера з Університету Кеплера.
Так, згідно з розрахунками економістів, середній розмір тіньової економіки України з 1991 року по 2015 рік оцінюється в 44,8% ВВП, а в 2015 році - 42,9%.
Крім того, у звіті Спеціального комітету експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму було зазначено, що Україна стоїть перед значними ризиками у питанні відмивання коштів через корупцію та незаконну економічну діяльність, включаючи фіктивне підприємництво, ухиляння від сплати податків та шахрайство.
Незважаючи на точність оцінки можна зазначити, що тіньова економіка створює значні економічні проблеми для вітчизняних та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які провадять свою діяльність без застосування різноманітних схем оптимізації сплати податків чи ухилення від оподаткування, створює абсолютно нерівні економічні умови та спотворює сутність економічної конкуренції. Іншим негативним наслідком здійснення діяльності в тіньовому секторі економіки є недоотримання державою значної частки надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Чинна основна ставка податку на додану вартість в розмірі 20 % навіть за умови поетапного впровадження системи електронного адміністрування ПДВ, дозволяє застосовувати різноманітні схеми ухилення від сплати ПДВ у вигляді так званих «скруток» та фіктивних суб’єктів господарювання, оскільки їх послуги коштують біля 10-12 %, а ставка ПДВ в 20 % спонукає використовувати їх послуги з метою оптимізації податкового навантаження та легалізації тіньового обігу товарів і послуг, тобто робить застосування схем економічно доцільним. Саме тому ефективна боротьба з зазначеними явищами можлива шляхом запровадження такої ставки ПДВ, яка б зробила застосування схем оптимізації цього податку економічно невигідною та дозволила вирівняти умови оподаткування.
Метою запровадженої понад 20 років назад спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності було, насамперед, сприяння розвитку реального малого підприємництва з невеликими річним обсягом виручки в сегментах роздрібної торгівлі та надання послуг населенню.
Разом з тим, протягом строку дії спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та внаслідок відсутності будь-яких змін до вимог щодо обсягів доходу та звільнення фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, від обліку отриманих товарів та витрат, спрощена система оподаткування почала масово використовуватися реальним великим бізнесом з метою ухилення від сплати податків, податкової оптимізації, а також з метою легалізації продажу товарів, отриманих без будь-яких первинних документів, товарів, ввезених на митну територію України контрабандним шляхом та без сплати будь-яких податків і зборів.
Згідно неодноразово проведених досліджень з питань можливого зловживання спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність в торговельних об’єктах площею понад 20 квадратних метрів (переважно з оформленням такої діяльності на фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку другої групи), завдяки відсутності можливості контролю реального обороту готівкової виручки перевищують гранично допустимі обсяги річного доходу 1500000 гривень для другої групи платників єдиного податку, проте не переходять на загальну систему оподаткування, а обсяги виручки, які відображуються в Книзі обліку доходів, в переважній більшості випадків також не перевищують суму в 1000000 гривень, оскільки зазначене перевищення тягне за собою обов’язок застосування реєстраторів розрахункових операцій.
При цьому в жодному пунктів продажу товарів (в тому числі який розташовано в сільській місцевості) при здійсненні торгівлі алкогольними напоями, не виникає складнощів з встановленням та застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, оскільки відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено обов’язковість обладнання кожного місця продажу алкогольних напоїв площею не менше 20 квадратних метрів реєстраторами розрахункових операцій.
Враховуючи те, що на сьогоднішній день досить простим та практично безоплатним є процес утворення та державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, а також невисока вартість ведення бухгалтерського обліку в сфері торгівлі з можливістю залучення сторонніх фахівців із зазначених питань, то перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності для торговельних об’єктів площею понад 20 квадратних метрів не повинен становити великої складності та тягнути за собою значних витрат, більше того для реального великого бізнесу.
За діючого правового регулювання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності абсолютно неможливою є перевірка реального обсягу отриманої готівкової виручки при роздрібній торгівлі з використанням фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, оскільки окрім самостійного та на власний розсуд внесення платником єдиного податку записів до Книги обліку доходів, жодного іншого ефективного механізму контролю законодавством не передбачено.
Обов’язковість застосування реєстраторів розрахункових операцій за критерієм перевищення обсягу доходу платника єдиного податку понад 1000000 гривень, свідчить про неефективність саме такого державного регулювання, оскільки кількість платників єдиного податку другої та третьої групи, які реально перейшли на застосування РРО при перевищенні показника в 1 мільйон гривень отриманої виручки, є незначною, а обсяг виручки в 1 мільйон гривень на рік за сучасних економічних умов при провадженні діяльності у торговельних об’єктах великої площі, а також при здійсненні торгівлі товарами високого цінового сегменту, не дозволяє здійснювати реально прибуткову підприємницьку діяльність. Зауважимо, що в даному випадку мова не йде про сегменти надання дрібних побутових послуг, роздрібної торгівлі на ринках, про більшість випадків провадження діяльності в пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі та в тимчасових спорудах для підприємницької діяльності, оскільки такі підприємці у переважній більшості випадків дійсно є реальним малим бізнесом, який потребує державної підтримки у вигляді можливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Разом з тим, повна відсутність реальної можливості здійснювати адміністрування обороту фізичних осіб-підприємців призвела до того, що мережі магазинів з продажу електроніки, ювелірних виробів, одягу та взуття і багатьох інших предметів середнього та високого цінового сегменту застосовують з метою оптимізації оподаткування та забезпечення неконтрольованого руху готівкових коштів фізичних осіб-підприємців здебільшого другої групи, які зареєстровані на найманих працівників власників такого бізнесу, чітко ідентифікувати яких в правовому полі як найманих працівників фактичного власника певного бізнесу на сьогоднішній день неможливо.
Крім того, окремі дослідження також свідчать про широке використання фізичних осіб-підприємців третьої групи платників єдиного податку з метою оптимізації оподаткування при виплаті заробітної плати, а також з метою виведення готівки для різних «сірих» потреб. Для того щоб економити на податках та мати більшу гнучкість у відносинах з найманими працівниками, компанії виплачують зарплату "у конвертах" або укладають з працівниками договори, як з приватними підприємцями (ФОПами).
Найчастіше використовуються ФОПи третьої групи платників єдиного податку. У такому випадку обсяг податків, які треба сплачувати державі, є значно нижчим. Наприклад, у 2017 році, щоб сплатити працівнику нетто заробітну плату в розмірі 10 000 грн ("на руки"), якщо працівник є ФОПом, підприємство має перерахувати до бюджету та фондів соціального страхування 1267 грн (13%), а для найманого працівника – 4150 грн (41,5%). Вигода для бізнесу тут є очевидною – значно менші витрати на найману працю.
Жоден державний орган не оцінював, яка частина ФОПів дійсно є підприємцями, а яка — найманими працівниками. Проте очевидно, що кількість останніх вже є вагомою частиною ринку праці.
За підсумками 2016 року частка працівників державного сектору складала майже третину: 30,5% працевлаштовані в органах влади, державних установах та підприємствах державної і комунальної форми власності. У цьому сегменті працівники офіційно оформлені та мають пакет соціальних гарантій.
Розмір приватного сектору (43,4%) є трохи більшим, ніж державний. Проте кількість офіційно працевлаштованих людей у приватному секторі (34,6%), які отримують “білу зарплату” та мають соціальні гарантії (офіційно наймані працівники), співставна з державним сектором.
Приватний сектор більш оперативно й “логічно” реагує на економічні обставини і така тенденція досить небезпечна. Для того, щоб економити на податках та мати більшу гнучкість у відносинах з найманими працівниками, компанії виплачують зарплату “у конвертах” або укладають з працівниками договори, як з приватними підприємцями (ФОПами).
Доходи ФОП (формально та неформально зайнятих) після кризи становили від 16 до 19% загального обсягу доходів населення. Водночас доходи від заробітної плати становлять близько 40%. Якщо вважати, що структура доходів від заробітних плат є пропорційною кількості найманих працівників, то можна зробити висновок, що доходи ФОПів уже співставні з обсягом “білих” зарплат у приватному секторі). Можна припустити, що частково збільшення доходів ФОПів відбулося через поступове переведення високооплачуваних найманих працівників на такі угоди.1
Така ситуація призводить до викривлення умов оподаткування для робітників, які отримують «білу» заробітну плату з набагато вищими відрахуваннями податків на неї, а ФОП-платники єдиного податку третьої групи отримують більші доходи в порівнянні з найманими працівниками, оскільки податкове навантаження для суб’єктів спрощеної системи оподаткування є суттєво нижчим від податкового навантаження на оплату праці працівників, оформлених за трудовими договорами.
Понад 20 років існування спрощена система оподаткування, обліку та звітності не зазнала жодних змін і в частині наявності первинних документів у платника єдиного податку, за допомогою яких можна було б підтвердити факт походження товарів та законність їх обігу.
Також слід зазначити, що відсутність законодавчої заборони оптової торгівлі товарами суб’єктами спрощеної системи оподаткування спотворює саму сутність такої системи, позаяк в усіх цивілізованих країнах будь-які спрощення в адмініструванні, обліку та звітності для малого бізнесу застосовуються переважно в галузі роздрібної торгівлі товарами та надання послуг кінцевим споживачам.

1. Джерело: https://www.epravda.com.ua/publications/2018/02/1/633620/

Виключення оптової торгівлі з переліку видів діяльності, які надають право на сплату єдиного податку фізичними особами-підприємцями, було також запропоновано ще в 2010 році в консультативній роботі німецької консультативної групи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій «Реформування спрощеної системи оподаткування фізичних осіб –підприємців в Україні» (https://www.beratergruppe-ukraine.de/download/Beraterpapiere/2010/PP_05_2010_ukr.pdf)
Аналіз досвіду застосування певних моделей спрощеної системи оподаткування більшості європейських держав свідчить про те, що в жодній з них не передбачено таких умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які існують на теперішній час в Україні. Наведемо приклади з дослідження досвіду кількох держав, які не є найбільш розвинутими в ЄС, але в яких існують більш лояльні умови застосування спрощеної системи оподаткування в порівнянні з найбільш розвиненими державами-членами ЄС. 2
Польща
Фізична особа, поряд із загальною системою оподаткування, може вибрати:
оподаткування за єдиною (фіксованою) ставкою згідно Закону від 20.11.1998 року (o zryczałtowanym podatku dochodowym od niektórych przychodów osiąganych przez osoby fizyczne). Закон передбачає два режиму оподаткування:
- оподаткування доходів від несільськогосподарської діяльності, зокрема у сфері послуг (ryczałtu od przychodów ewidencjonowanych), який за своєю суттю є паушальним (акордним) платежем з задекларованих доходів. Оподаткуванню підлягає виручка (а не доход), тобто в подібних випадках не дозволяється прийняти до відрахування будь-які витрати. Обчислений податок сплачується єдиним платежем. Для цього різновиду податку з доходів встановлено ряд обмежень, зокрема, в залежності від виду діяльності (наприклад не дозволене для бухгалтерів і аудиторів, аптечних закладів, охоронної діяльності, пунктів обміну валют, юристів) і від обсягу доходів (за попередній рік не перевищує суму еквівалентну 250 000 євро).
Облік спрощений - враховуються тільки доходи (без вирахування витрат). Ставки податку для різних видів діяльності становлять 20%, 17%, 8,5%, 5,5%, 3% і 2%. Платники податків, які використовують цю форму оподаткування, зобов'язані вести спрощений бухгалтерський облік: облік доходів, облік основних засобів та нематеріальних активів;
- систему оподаткування, яка є найближчим аналогом українського єдиного податку першої групи. Розмір податку (діапазон від 59 до 2 516 злотих) залежить не тільки від виду діяльності (їх 95), а й від кількості найманих працівників та розміру населеного пункту.
2. Джерело: http://iset-ua.org/ua/doslidzhennya/item/130-anzap
Податкова карта звільняє від обов'язку ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, сплати авансових платежів та застосування РРО (при обсягах продажу не більше 20 тис. злотих). Сума податку визначається рішенням податкового органу окремо для кожного податкового року.

Болгарія
Для фізичної особи законодавством передбачено можливість реєстрації у якості індивідуального підприємця (Едноличен търговец або ЕТ) за Законом про комерцію (Търговския закон) та відповідним включенням до Торгівельного регістру. Діяльність ЕТ оподатковується за ставкою 15% від оподатковуваного прибутку, що розраховується за правилами для юридичних осіб, тобто загальний режим - перевищення доходів над витратами, що підтверджені первинними документами.
Для самозайнятих осіб згідно п. 1 ст. 29 додаткових положень Закону про податки на доходи фізичних осіб існує ще одна законодавча можливість ведення бізнесу - стати фрілансером (свободната професия), що передбачає реєстрацію у окремому реєстрі (регистър БУЛСТАТ), сплату податку за ставкою 10% із використанням нормативу витрати (25% або 40%), можливість розрахунків без застосування касового апарату, звільнення від зобов'язання вести рахунки та подавати річні звіти (подається податкова декларація в якості фізичної особи). Крім цього, у якості платника ПДВ вони зобов'язані зберігати лише два регістри - журнал купівлі-продажу та журнал продажів (ст. 123 та 124 Закону про ПДВ).
Застосування касових апаратів (регламентується міністерством фінансів (Порядок № Н-18 від 13.12.2006 ). Не підлягають фіскалізації:
- продаж газет та журналів;
- продаж власної та непереробленої сільськогосподарської продукції фізичними особами;
- продаж квитків, карт, абонементів для пасажирів та авіаквитків;
- продаж товарів і надання послуг, пов'язаних із здійсненням релігійних, соціальних, освітніх та медичних заходів Болгарською Православною Церквою та інших конфесій, зареєстрованих відповідно до Закону у справах релігій;
- надання фізичними особами приміщень в оренду, в тому числі оренда складів;
- діяльність самозайнятих осіб (див. раніше);
- торгівельні місця, які розташовано в населених пунктах з числом осіб, що проживають до 300 людей або які розташовані в гірських і важкодоступних місцях, за винятком курортів.

Румунія
У Румунії, як особливий режим оподаткування розглядається випадок коли підприємство, яке є юридичною особою Румунії та на 31 грудня попереднього фінансового року сукупно виконує такі умови:
здійснює дозволену діяльність (крім банківської, страхової діяльності; діяльності у сфері азартних ігор; розвідки, розробки, експлуатації нафти та природнього газу);
отримані доходи, крім консалтингу та управління, перевищують 80% загальних доходів;
має обсяг операцій, що не перевищує еквівалента 500 тис. євро;
його статутний капітал не належить державі та адміністративно-територіальним одиницям,
може сплачувати податок на доходи мікропідприємств (статті 47-57 розділу ІІІ Податкового Кодексу), який передбачає наступні ставки оподаткування доходу:
- 1% з обороту для мікропідприємств, що мають одного або декількох працівників;
- 3% з обороту для мікропідприємств, які не мають найманих працівників.
Сфера розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій регламентується Постановою уряду nr. 28/1999 щодо зобов'язання суб'єктів господарювання використовувати фіскальні електронні касові апарати (останні зміни LEGE Nr. 267/2015 від 06.11.2015 та HG 804/2017 від 20.11.2017 року). Звільняються від використання РРО наступні види діяльності:
торгівля сільськогосподарською продукцією власного виробництва на площах, ринках, ярмарках та інших дозволених громадських місцях;
продаж газет та журналів;
громадський транспорт, зокрема метро, послуги пасажирського залізничного транспорту;
діяльність у якої доходи виплачуються на основі документів з фіксованою вартістю та надрукованих відповідно до закону - вхідні квитки на концерти, музеї, виставки і ярмарки, зоопарки та ботанічні сади, бібліотеки, стоянки для автомобілів;
діяльність з страхування та пенсійного страхування;
продаж релігійних об'єктів та богослужінь, що надаються релігійними установами;
роздрібна торгівля по пошті та поштою;
окремі побутові послуги населенню;
будівництво, ремонт, облаштування та обслуговування житла;
азартні ігри, що здійснюються за допомогою технічних засобів гри на основі акцепторів банкнот або монет;
продаж товарів або послуг через торгові автомати.
Одночасно, Законом № 12/1990 про захист населення від незаконної комерційної діяльності встановлено відповідальність за здійснення діяльності з виробництва, торгівлі або надання послуг, у відповідних випадках, з товарами, походження яких не доведено/не підтверджено відповідно до закону. Так, згідно пункту (e) Art. 1: «Документи походження супроводжують товари, незалежно від того, де вони знаходяться, під час транспортування, зберігання або продажу». Невиконання зазначеної вимоги передбачає згідно п. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону: для фізичних осіб – штраф від 500 до 5000 лей; для юридичних осіб – штраф від 2 000 до 20 000 леїв (440-4400 євро) з одночасною конфіскацією такого товару.

Литовська Республіка
Для фізичних осіб в Литві передбачено спрощену систему оподаткування шляхом придбання бізнес-сертифікату, що видається місцевими органами влади (VERSLO LIUDIJIMĄ). Цей режим застосовується до певних видів діяльності, перелік яких затверджений урядом Литовської Республіки і складається з 88 видів діяльності , що головним чином пов'язані з наданням різних видів побутових послуг, виробництвом простих товарів.
Для таких заходів місцеві ради встановлюють фіксовану ставку податку на прибуток на рівні, не нижчому, ніж передбачено законом "Про податок на прибуток" . Податок сплачується до покупки цього сертифіката.
Встановлено, що даний режим може бути застосований тільки в тому випадку, якщо фізична особа не зареєстрована або не зобов'язана реєструватися платником ПДВ (В Литві сума, при якій обов'язковою є реєстрація платником ПДВ становить 45000 євро, якщо особа перевищує цю суму, особа повинна перейти до загальної системи оподаткування. При цьому витрати при сплаті такого фіксованого податку не можуть бути відняті з доходів від індивідуальної діяльності з придбанням підприємницького свідоцтва та отже, їх документально підтверджувати не потрібно, але при цьому вони зобов’язані використовувати касові апарати.
Ставка прибуткового податку для громадян у Литві становить 15% та 33%.
Стандартна ставка корпоративного податку складає 15%. Підприємство з валовим доходом менш ніж 300 тис. євро протягом податкового року та середньою кількістю працівників, не перевищує 10, має право застосовувати 5% .
Застосування реєстраторів розрахункових операцій у роздрібній торгівлі в Литві є обов'язковим.

Грузія
Законодавство передбачає три спеціальних режиму оподаткування малого та мікробізнесу:
- статус мікробізнесу (ст. 83-87, 93-95 Податкового кодексу), надається фізичним особам, які не використовують працю найнятих осіб і самостійно здійснюють економічну діяльність, від якої вони одержують сумарний сукупний дохід протягом календарного року що не перевищує 30 000 ларі (біля 11 тис. євро). При цьому, спеціальний режим не розповсюджується на платників податку на додану вартість. Статус мікробізнесу підтверджується Сертифікатом мікробізнесу, що видається податковим органом. Особи не платять прибутковий податок, але, одночасно, зобов'язані вести облік первинних податкових документів та зберігати їх;
- статус малого бізнесу (ст. 88-95 Податкового кодексу), поширюється на фізичних осіб, що отримують сукупний дохід від економічної діяльності протягом календарного року, який не перевищує 100 000 ларі. Статус платника підтверджується Сертифікатом малого бізнесу, що видається податковим органом. Існує вимога щодо обов'язкового використання контрольно-касових апаратів (ККА). Застосування до фізичної особи - підприємця тричі санкції за невикористання ККА протягом календарного року призводить до втрати статусу малого бізнесу. Оподатковуваний дохід малого бізнесу підлягає оподаткуванню за ставками або 5%, або 3% за наявності документів, що засвідчують витрати пов'язані з отриманням сукупного доходу в розмірі 60% від сукупного доходу. Статус малого бізнесу звільняє від необхідності ведення обліку доходів, але є вимога ведення спеціального Журналу обліку витрат (регулюється наказом Міністра фінансів Грузії). Подання декларації фізичними особами - підприємцями зі статусами мікробізнесу та малого бізнесу здійснюється до 1 квітня року, наступного за звітним. Фізичні особи - підприємці зі статусом малого бізнесу зобов'язані здійснити до бюджету чотири поточні платежі у розмірі 25 відсотків від суми річного податку за минулий рік у строк не пізніше 15 травня; 15 липня; 15 вересня та 15 грудня;
- статус платника фіксованого податку (статті 951-956 Податкового кодексу). Платником фіксованого податку може бути особа, яка не є платником податку на додану вартість та здійснює один або більше види діяльності. Перелік дозволених видів діяльності та ставка податку встановлюється Урядом. Ставка фіксованого податку може бути в межах від 1 ларі до 2000 ларі на один об'єкт оподаткування, або 3% доходів від діяльності. Статус платника підтверджується Сертифікатом платника фіксованого податку, що також видається податковим органом. Платник фіксованого податку не сплачує поточні платежі та зобов'язаний виписуючи первинний податковий документ, вказати в документі статус платника, а у разі виписування йому або їм первинного податкового документа зберігати вказаний документ.
У 2012 році, в рамках податкової реформи для боротьби з нелегальною торгівлею і нелегальним перевезенням товарів, країна запровадила систему електронної реєстрації товарно-транспортних накладних та ввела значні штрафні санкції за перевезення товарів без зареєстрованої товаро-транспортної накладної, що дозволило забезпечити належний контроль і суттєво знизити рівень нелегальної торгівлі. З 2012 року запроваджено обов’язкове застосування РРО із системою GPRS, крім суб’єктів мікробізнесу, що надають послуги, з річним оборотом до 30 тис. ларі.
Таким чином в більшості європейських держав, які за рівнем економіки та доходів населення не є найбільш розвинутими, можливість використання спрощеної системи оподаткування передбачена лише для окремих видів діяльності та за умови невеликого обсягу реальної виручки.
Крім того, в більшості європейських держав для різних форм спрощеної системи оподаткування передбачено обов’язковість наявності первинних документів, що підтверджують придбання (отримання) товарів (послуг) та застосування касових апаратів при провадженні торговельної діяльності.
Саме тому в Україні назріла нагальна необхідність реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з урахуванням найбільш простого та зрозумілого досвіду Литовської Республіки та з метою відокремлення реального малого бізнесу (осіб, які надають побутові послуги, здійснюють торгівлю товарами невисокого цінового сегменту на ринках, в тимчасових спорудах, інших об’єктах невеликої площі) від великих торговельних компаній, які використовують платників єдиного податку з метою заниження обсягів реальної готівкової виручки, оптимізації оподаткування та легалізації продажу контрабанди і товарів, імпортованих на територію України без сплати податків та зборів.
Адже діюче регулювання оподаткування загальної системи оподаткування для фізичних осіб-підприємців цілком дозволяє провадити реальну підприємницьку діяльність з рівними умовами податкового навантаження та з нескладним обліком отриманих доходів та витрат, а не використовувати спрощену систему оподаткування з метою оптимізації сплати податків і т. ін.
Незначний обсяг штрафних санкцій, передбачений статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (1 гривня за перше порушення) також не стимулює належну детінізацію розрахункових операцій та дозволяє несумлінним платникам податків ігнорувати вимоги Закону щодо належного їх проведення через РРО з можливістю подальшої зміни фізичної особи-підприємця, через якого здійснюється продаж товарів, навіть після застосування такої санкції. В сучасних економічних умовах необхідно закінчити перехідний період з санкцією 1 гривня за порушення, пов’язані із незастосуванням РРО, який було запроваджено ще в 2011 році в якості пом’якшення відповідальності за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, необхідним завданням є врегулювання питань виконання законних вимог посадових осіб контролюючих органів при проведенні перевірок платників податків на предмет дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відсутність відповідальності за невиставлення цінників (прейскурантів) на товари (послуги) створює перешкоди при визначенні бази для нарахування фінансових санкцій за порушення вимог вказаного Закону та дозволяє несумлінним платникам податків вдаватися при проведенні перевірок до маніпуляцій з реальною вартістю товарів та оскаржувати обґрунтовані рішення контролюючих органів з підстав неправильного визначення бази нарахування санкцій.
Одним із напрацювань, покликаних сприяти виконанню завдань Уряду з оздоровлення економіки, є підготовлений законопроект, який спрямований на покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок запровадження ставки ПДВ, яка дозволить зробити економічно недоцільним застосування схем оптимізації цього податку, вирівнювання умов оподаткування для реального великого бізнесу, зменшення можливостей оптимізації податків на заробітну плату з використанням платників єдиного податку, виведення з тіньового обігу готівкових коштів, які обертаються в галузі роздрібної торгівлі внаслідок діючого на сьогоднішній день регулювання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в інтересах не малого, а реального великого бізнесу.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою зазначеного законопроекту є виведення з тіньового обігу суттєвої частини економіки України, підвищення обсягу сплати податків, зменшення можливостей оптимізації податків на заробітну плату з використанням платників єдиного податку, скорочення можливостей продажу товарів, ввезених в Україну без сплати податків та зборів, запровадження ставки ПДВ, яка дозволить зробити економічно недоцільними схеми оптимізації цього податку, внаслідок чого може суттєво покращитися інвестиційний клімат.
Крім того, необхідно відокремити від спрощеної системи оподаткування оптових торговців, а також суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з усіма видами підакцизних товарів, лікарськими засобами, товарами високого цінового сегменту.
При цьому одним із найважливіших завдань є збереження можливостей застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чесними суб’єктами реального малого бізнесу без посилення податкового навантаження на них та без запровадження бухгалтерського обліку витрат та обов’язку оприбуткування товарів.
Метою зазначеного проекту є приведення регулювання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в Україні у відповідність до європейських стандартів з використанням прикладу, насамперед, Литовської Республіки.
Також необхідним завданням є підвищення дисципліни суб’єктів господарювання при проведенні розрахункових операцій та видачі розрахункових документів.
Для вирішення вищевказаних проблем законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якими передбачається:
в частині визначення термінів:
- Визначення понять оптової торгівлі, посередництва в оптовій торгівлі, торговельних об’єктів та пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі.
в частині податку на додану вартість:
- Зниження основної ставки ПДВ з 20 % до 16%. При цьому запропоноване зниження ставки ПДВ до 16 % не суперечить Директиві Ради 2006/112/ЄС «Про спільну систему податку на додану вартість», якою передбачено мінімальну стандартну ставку ПДВ в розмірі 15 %.
в частині спрощеної системи оподаткування:
- зміна видів діяльності, які дають право перебувати на другій групі платників єдиного податку другої групи, а саме передбачається, що платниками другої групи можуть бути фізичні особи-підприємці, які здійснюють виробництво товарів, роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках; роздрібний продаж товарів та/або діяльність у сфері ресторанного господарства в торговельному об’єкті площею до 20 квадратних метрів чи з використанням засобу пересувної торгівлі; виконання робіт, надання послуг (в тому числі побутових послуг населенню); роздрібний продаж товарів дистанційним способом.
При цьому з урахуванням досвіду Литовської Республіки передбачається, що конкретний перелік товарів та послуг, господарська діяльність з продажу (надання) яких надає право бути платником єдиного податку другої групи, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Незмінними для другої групи платників єдиного податку залишається граничний обсяг доходу в 1500000 грн. на рік (приблизно 45000 Євро як і в Литовській Республіці) та ставки єдиного податку;
- ліквідація третьої групи платників єдиного податку з можливістю переходу на другу групу для фізичних осіб-підприємців, які відповідають вищевказаним вимогам для такої групи;
- заборона бути платником єдиного податку першої-другої груп для суб’єктів, які здійснюють оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі, суб’єктів, які здійснюють торгівлю усіма підакцизним товарами без жодних винятків, суб’єктів, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів, лікарських засобів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, виробів зі шкіри та хутра (запроваджується з метою зменшення зловживань з оптимізацією оподаткування, легалізації продажу товарів, ввезених без сплати податків та зборів, товарів високого цінового сегменту та знищення схем безконтрольного транзиту товарів через ланцюг платників єдиного податку);
- заборона бути платником єдиного податку для суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з роздрібного продажу товарів та/або діяльність у сфері ресторанного господарства та/або діяльність з надання послуг більше ніж в двох торговельних об’єктах та роздрібний продаж товарів більше ніж з трьох торговельних місць на ринках, оскільки провадження діяльності одним підприємцем в більшій кількості торговельних об’єктів має ознаки мережевого бізнесу;
- заборона бути платником єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність у сфері ресторанного господарства в одному торговельному об’єкті за місцем його фактичного розташування із суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на право продажу підакцизних товарів, які, в свою чергу, не можуть бути платниками єдиного податку (з метою запобігання оптимізації оподаткування в сфері ресторанного господарства);
- уточнення положень щодо можливостей переходу з першої групи на другу групу спрощеної системи оподаткування та питань переходу з другої групи на загальну систему оподаткування;
- запровадження обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій для всіх платників єдиного податку другої групи без встановлення будь-якого обліку витрат та без обов’язку наявності первинних документів на отримання товарів,
- звільнення від застосування РРО першої групи платників єдиного податку;
- уточнення підстав для обов’язкового переходу на загальну систему оподаткування при порушенні умов перебування на першій та другій групі платниками єдиного податку, а саме: у випадку перевищення площі торговельного об’єкту, в якому здійснюється діяльність, у разі здійснення платниками єдиного податку другої групи діяльності з виробництва та роздрібного продажу товарів, надання послуг чи виконання робіт, включених до переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі здійснення діяльності в торговельному об’єкті, відомості про який не внесені до реєстру платників єдиного податку. запровадження обов’язку внесення до реєстру платників єдиного податку інформації про наявність чи відсутність власного виробництва вищевказаних товарів (без запровадження штрафних санкцій за порушення вказаних умов);
- запровадження фінансової відповідальності за порушення окремих правил застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;
- уточнення вимог щодо реквізитів заяв про перехід на сплату єдиного податку та переліку відомостей, які мають бути внесені до реєстру платників єдиного податку.

в частині законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій:

- приведення термінології у відповідність до Податкового кодексу України;
- уточнення положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у відповідності до запропонованих законопроектом змін щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності а також щодо органу державної влади, який затверджує підзаконні акти з метою практичного застосування положень зазначеного Закону;
- підвищення фінансової відповідальності за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій вдвічі та запровадження мінімального обсягу відповідальності без прив’язки до вартості товарів;
- запровадження фінансових санкцій за відмову у перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків при проведенні контролюючими органами перевірок, а також відповідальності за порушення вимог про виставлення цінників на товари, що продаються (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються);

Таким чином, зазначеним законопроектом запропоновано реформу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності без збільшення податкового навантаження для платників єдиного податку та з урахуванням європейських правил регулювання сплати податків за спрощеними правилами, зокрема, використано позитивний досвід Литовської Республіки в частині граничного обсягу доходу, який надає право на застосування спрощеної системи, необхідності затвердження Урядом України переліку видів товарів (послуг), операції з якими можуть здійснюватися платниками єдиного податку та відсутності будь-якого бухгалтерського та податкового обліку витрат за умови обов’язковості застосування реєстраторів розрахункових операцій, що в сукупності відображує досвід європейських держав та дозволяє залишити спрощену систему для суб’єктів реального малого бізнесу.

3. Правові аспекти
Дана сфера відносин регулюється Податковим кодексом України та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

4. Фінансово-економічне обґрунтування
Згідно офіційних даних, оприлюднених на веб-сайті Державної фіскальної служби України, за 2017 рік за даними Державної казначейської служби України органами ДФС забезпечено надходження:
по податку на додану вартість iз ввезених на територію України товарів (250 530,2 млн. грн.);
по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування (63 450,4 млн. грн.). Таким чином, обсяги надходжень з ПДВ протягом 2017 року складали 313 980,6 млн. грн.3
За повідомленням керівника Державно казначейської служби України в 2017 році обсяг сплати ПДВ з товарів, вироблених в Україні (без врахування відшкодування ПДВ) складає 180,2 млрд. грн.

3 . Джерело: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/pokazniki-r...atkiv-i-zboriv/
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» запланований обсяг доходів по ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування складає 84, 3 млрд. грн, по ПДВ з ввезених на територію України товарів – 300 млрд. грн., а всього - 384, 3 млрд. грн.
Таким чином розрахункові втрати бюджету від зниження ставки податку з 20% до 16 % можуть скласти 12,55 млрд. грн від обсягу надходжень за 2017 рік та 15,37 млрд. грн. від обсягу запланованих надходжень на 2018 рік.
Оцінити умовні втрати бюджету з огляду на запропоновану в законопроекті дату набрання ним чинності з 01 січня 2019 року станом на сьогодні неможливо, оскільки бюджет на 2019 рік не розроблено та не затверджено.
Разом з тим за окремими оцінками експертів розрахункові втрати бюджету з ПДВ внаслідок формування схемного податкового кредиту складають мінімально від 10 до 12 мільярдів гривень.4
Зниження ставки ПДВ до 16 % зробить економічно невигідною діяльність «конвертаційних центрів» та застосування інших схем штучного формування податкового кредиту, оскільки ставка ПДВ в 16 % є наближеною до вартості послуг «скруток» та конвертаційних центрів (10-12%), та в сукупності з суттєвими ризиками викриття схем оптимізації цього податку, дозволить вивести з тіні більшу частину ПДВ, який не був сплачений до бюджету внаслідок застосування схем ухилення від оподаткування, що є першочерговим компенсатором умовних втрат бюджету внаслідок зниження ставки ПДВ до 16%.
Зазначене також сприятиме збільшенню обсягу оподатковуваних податком на додану вартість операцій за рахунок виведення постачання товарів (послуг) з тіні, що в сукупності з викоріненням схем оптимізації за допомогою системи електронного адміністрування дозволить збільшити обсяг надходжень з ПДВ до бюджету.
Іншим компенсатором умовних втрат є запропонована законопроектом трансформація умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка дозволить вивести з тіні діяльність значної частки великого бізнесу, яким платники єдиного податку активно використовуються з метою несплати ПДВ до бюджету, а також сприятиме виведенню з тіньового обігу значної частини податків на заробітні плати, виплата якої провадиться з використанням платників єдиного податку зі ставкою 5%, яка є значно нижчою від ставки податку на доходи фізичних осіб (18 %).
Контрабанда та ввезення великої кількості товарів під виглядом «для особистого використання» стане економічно невигідною, оскільки продати їх через суб’єктів спрощеної системи оподаткування стане неможливим, що призведе до необхідності сплати податків в повному обсязі.

4. Джерело: http://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/Instumentariy-uhilyannya-vid-splati-podatkiv-2017.pdf

Таким чином виведення значної кількості товарів з тіньового обігу, відбілювання виплати заробітних плат та інші запропоновані законопроектом заходи з реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності сприятимуть створенню сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій в Україну, ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування, що дозволить збільшити доходи бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів
Законопроект потребує висновків Міністерства фінансів України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

6. Регіональний аспект
Проект Закону України не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації
У законопроекті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції
У законопроекті відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Прогноз результатів
Прийняття та реалізація запропонованого законопроекту зробить економічно невигідною застосування інших схем штучного формування податкового кредиту, оскільки ставка ПДВ в 16 % є наближеною до вартості послуг «скруток» та конвертаційних центрів, що в сукупності з належним функціонуванням системи електронного адміністрування ПДВ, дозволить суттєво скоротити обсяги зловживань зі сплатою цього податку.
Прийняття та реалізація запропонованого законопроекту сприятиме виведенню з тіні значної частини реального великого бізнесу, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з метою оптимізації оподаткування та легалізації обігу тіньових готівкових коштів, руйнуванню схем ухилення від сплати податків, вирівнюванню умов економічної конкуренції та створенню сприятливого податкового та бізнес середовища.
Передбачене законопроектом зобов’язання Кабінету Міністрів України впровадити сервіс перевірки споживачами автентичності розрахункових документів єдиної форми з QR-кодом, створених при застосуванні реєстраторів розрахункових операцій, дозволить споживачам з використанням мобільних пристроів (смартфонів) перевірити як дійсність виданого розрахункового документа, що дозволить мати впевненість у сплаті податків, включених до ціни товару, при здійсненні покупки, так і зробить значно простішим захист права покупців товарів як споживачів, а також забезпечить можливість захисту покупця від придбання фальсифікованих алкогольних напоїв, лікарських засобів та інших товарів, які можуть мати вплив на життя та здоров’я населення.
Зниження основної ставки ПДВ з 20 % до 16% дозволить зменшити ціни на більшість товарів на 4 %, що в сукупності з виведенням з тіні великих торговельних компаній, які використовували спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з метою оптимізації оподаткування, забезпечить можливість збільшення доходів бюджетів всіх рівнів в обсязі до 100 мільярдів гривень на рік. Очікуваним результатом прийняття та ефективної реалізації вимог цього законопроекту за умови належного контролю з боку контролюючих органів за виконанням його вимог є те, що тіньова економіка може скоротитися в 2-3 рази відносно діючого рівня.

Народні депутати України Шинькович А.В. (№387)
Чекіта Г.Л.