тоу мене виникає одне запитання: а навіщо взагалі в школі вивчали відсотків 80 тих творів.
Як не дивно, але курс української літератури тих часів сприймався набагато краще - добірка творів була більш прийнятною для школярів.
1. Практический выхлоп один: в голове сохраняется целеуказание, к чему надо вернуться в более зрелом возрасте. Грубо говоря, если перестать долбить про великих Пушкина и Гоголя, то уже через поколение люди перестанут даже думать "а не попробовать ли мне почитать классику?"
И это будет обидно, учитывая, что всякий мусор прекрасно прокладывает себе дорогу и без школьных учителей.
2. Вот вообще не странно. Там намного больше примитивной бытовой тематики и прямолинейного идейного наполнения. Да и по объему произведения в среднем гораздо меньше.
Скажу чесно - я з 8 по 10 клас не прочитав "від корки до корки" жодного з творів, які були в програмі російської літератури, хоча читав у той період дуже багато.
Аналогично, в школьные годы читал много и запоем, книг для чтения катастрофически не хватало - многие перечитывал по несколько раз, но то что было в школьной программе читать не мог совершенно.
тоу мене виникає одне запитання: а навіщо взагалі в школі вивчали відсотків 80 тих творів.
Як не дивно, але курс української літератури тих часів сприймався набагато краще - добірка творів була більш прийнятною для школярів.
1. Практический выхлоп один: в голове сохраняется целеуказание, к чему надо вернуться в более зрелом возрасте. Грубо говоря, если перестать долбить про великих Пушкина и Гоголя, то уже через поколение люди перестанут даже думать "а не попробовать ли мне почитать классику?"
И это будет обидно, учитывая, что всякий мусор прекрасно прокладывает себе дорогу и без школьных учителей.
2. Вот вообще не странно. Там намного больше примитивной бытовой тематики и прямолинейного идейного наполнения. Да и по объему произведения в среднем гораздо меньше.
А чи треба новим генераціям у "зрілому віці" повертатися до "класичної російської літератури 19-го сторіччя"? Нам (принаймні моїм ровесникам) у шкільні роки практично перекрили доступ до класичної європейської літератури, яка набагато багатша та цікавіша за російську (реально багато російських творів тієї доби є спробами повторити європейські зразки - той же Пушкін писав переклади Байрона, Бернса, ...той же "я пам'ятник собі звів нерукотворний" - це переклад Горація). Ну і часи змінилися. Нецікаво це (російська літературна класика) молоді і це нормально. А щодо шкільного курсу (тодішнього, що зараз вивчають я поки що не в курсі - малий тільки в 4-й клас піде) української літератури - то як раз за рахунок того, що твори були переважно менші за обсягом і простіші, то їх підлітки і сприймали легше. Ну і отого декаденського нудьгування, притаманного російській класиці, в курсі укрліту було набагато менше (хіба що Леся цим грішила).
...
А "полная версия" - это какая?
Зараз вже відмінностей не згадаю. Але цю книжку у совку не видавали, а по главах друкували в якихось провінційних журналах. Потім люди позшивали ці версії і розмножили (на кшталт саміздату). І от гуляли дві версії, що відрізнялися у т.ч. і обсягом - кількістю сторінок. Тоді тримав в руках обидві, відмінності були (в одній версії жорсткіше сатира була в якихось епізодах і додаткові персонажі), але вже багато років минуло. Здається найбільш помітно відрізнялися епізоди де герой йде повз персонажів з книг - типу голого чоловіка в одній краватці.
В "Википедии" описывается 4 варианта. Я прочитал так называемый "Семеновский вариант". Судя по описанию - как раз самый полный.
Дякую за посилання. Виходить, що я попервах прочитав "ангарський варіант", а "семенівський" вже через кілька років дочитував, щоб порівняти, чого я ще не читав.
тоу мене виникає одне запитання: а навіщо взагалі в школі вивчали відсотків 80 тих творів.
Як не дивно, але курс української літератури тих часів сприймався набагато краще - добірка творів була більш прийнятною для школярів.
1. Практический выхлоп один: в голове сохраняется целеуказание, к чему надо вернуться в более зрелом возрасте. Грубо говоря, если перестать долбить про великих Пушкина и Гоголя, то уже через поколение люди перестанут даже думать "а не попробовать ли мне почитать классику?"
И это будет обидно, учитывая, что всякий мусор прекрасно прокладывает себе дорогу и без школьных учителей.
2. Вот вообще не странно. Там намного больше примитивной бытовой тематики и прямолинейного идейного наполнения. Да и по объему произведения в среднем гораздо меньше.
А чи треба новим генераціям у "зрілому віці" повертатися до "класичної російської літератури 19-го сторіччя"? Нам (принаймні моїм ровесникам) у шкільні роки практично перекрили доступ до класичної європейської літератури, яка набагато багатша та цікавіша за російську (реально багато російських творів тієї доби є спробами повторити європейські зразки - той же Пушкін писав переклади Байрона, Бернса, ...той же "я пам'ятник собі звів нерукотворний" - це переклад Горація). Ну і часи змінилися. Нецікаво це (російська літературна класика) молоді і це нормально. А щодо шкільного курсу (тодішнього, що зараз вивчають я поки що не в курсі - малий тільки в 4-й клас піде) української літератури - то як раз за рахунок того, що твори були переважно менші за обсягом і простіші, то їх підлітки і сприймали легше. Ну і отого декаденського нудьгування, притаманного російській класиці, в курсі укрліту було набагато менше (хіба що Леся цим грішила).
тут легко впасть в обратную крайность: если исходить из того, что проще "впарить" школьнику, то мы не выйдем за пределы комиксов. Ну, и "Гарри Поттер" для старших классов. Как бы у меня есть ощущение, что школьное образование все же должно задавать планку повыше :-))))
Отдельно пару слов относительно декадентской тоски. Как бы, да, ее многовато. Но украинская литература наносит ответный удар своей непозбувной бентегой. Мне сложно выбрать, что из этого отвратительнее....
тут легко впасть в обратную крайность: если исходить из того, что проще "впарить" школьнику, то мы не выйдем за пределы комиксов. Ну, и "Гарри Поттер" для старших классов. Как бы у меня есть ощущение, что школьное образование все же должно задавать планку повыше :-))))
Отдельно пару слов относительно декадентской тоски. Как бы, да, ее многовато. Но украинская литература наносит ответный удар своей непозбувной бентегой. Мне сложно выбрать, что из этого отвратительнее....
Не треба розглядати сучасного школяра як тупе теля, якому можна у вуха втирати що завгодно. Сучасні діти - породження своєї епохи. Їх оточує суспільство, яке зазнала радикальних змін. Вони вже ніколи не будуть читати "Війну та мир" бо сучасне суспільство функціонує в геть іншому ритмі. І насичуючи програму подібними літературними атавізмами ми просто відштовхуватимемо школярів від читання взагалі, а не "завищуватимемо планку". Тим більше сучасному школяру необхідно отримати в школі такий обсяг знань, що стара російська література буде відверто зайвою - дякувати богові її з програми вже і виключили.
Вони вже ніколи не будуть читати "Війну та мир" бо сучасне суспільство функціонує в геть іншому ритмі. І насичуючи програму подібними літературними атавізмами ми просто відштовхуватимемо школярів від читання взагалі, а не "завищуватимемо планку". Тим більше сучасному школяру необхідно отримати в школі такий обсяг знань, що стара російська література буде відверто зайвою - дякувати богові її з програми вже і виключили.
дело, как вы понимаете, не в том, что "Война и мир" должна быть в программе вечно. Всё устаревает, это нормально. Дело в том, что она должна быть заменена более актуальными, но при этом не менее сложными для понимания вещами. То есть, планка преподаваемой литературы должна оставаться высокой.
Не слежу, что там сейчас, а вы, я так понял, отслеживаете, что многое из привычных нам произведений из программы исключили. Соответственно, вопрос: а чем заменили?
тут легко впасть в обратную крайность: если исходить из того, что проще "впарить" школьнику, то мы не выйдем за пределы комиксов. Ну, и "Гарри Поттер" для старших классов. Как бы у меня есть ощущение, что школьное образование все же должно задавать планку повыше :-))))
Отдельно пару слов относительно декадентской тоски. Как бы, да, ее многовато. Но украинская литература наносит ответный удар своей непозбувной бентегой. Мне сложно выбрать, что из этого отвратительнее....
Не треба розглядати сучасного школяра як тупе теля, якому можна у вуха втирати що завгодно. Сучасні діти - породження своєї епохи. Їх оточує суспільство, яке зазнала радикальних змін. Вони вже ніколи не будуть читати "Війну та мир" бо сучасне суспільство функціонує в геть іншому ритмі. І насичуючи програму подібними літературними атавізмами ми просто відштовхуватимемо школярів від читання взагалі, а не "завищуватимемо планку". Тим більше сучасному школяру необхідно отримати в школі такий обсяг знань, що стара російська література буде відверто зайвою - дякувати богові її з програми вже і виключили.
ну как бы вам сказать... во-первых в мире существует всего 7 базовых историй. И все книги/фильмы/сказки и тп сводится к 7 этим историям. Чем больше читаешь - тем лучше понимаешь красоту текста и смыслов. Ну например надо походить на стадион смотреть футбол несколько лет, что б понимать как кто играет. во-вторых в Мега-фабрике по управлению вашим сознанием считается хорошим тоном читать классическую русскую литературу. Именно для того что б управлять сознанием. Потому что тот, кто читает книги руководит тем кто смотрит фильмы. в-третьих в хороших школах всегда заставляют читать и считать в уме, в школах для обычного населения - это необязательно
ничему новому в школе не учат, мне кажется программа становится проще. ну разве что языки добавили, а так что? математика проще, химия проще, физика проще
ну разве что языки добавили, а так что? математика проще, химия проще, физика проще
Угу, головне - "язік"
ну разве что языки добавили, а так что? математика проще, химия проще, физика проще
Угу, головне - "язік"
для сборщиков клубники
Между делом перечитал "Чашу гладиатора" Льва Кассиля. В детстве с удовольствием читал и перечитывал книги Льва Абрамовича: "Кондуит и Швамбрания", "Ход белой королевы", "Будьте готовы, ваше высочество" и другие. С удовольствием прочитал и сейчас, отличная книга!
Ярослав Гжендович. Цикл "Владыка ледяного сада". Слушаю в аудиоварианте. Моментами немного перегружена , но в общем очень и очень. И чтец хорош - Игорь Князев.
по наводке Евгения Киселёва продираюсь через "Операцию "Фарш"
Общее впечатление от книги - как и от самого Е.Киселёва: очень интересно по сути, но занудно по форме.
Путешествие во времени - один из любимых приёмов у писателей-фантастов. Но в книге "Клин" Андрея Буторина побит рекорд (имеется ввиду рекорд в серии романов о Зоне): герои переместились на 70 лет вперёд из 1951-го в 2021-й. Но кроме перемещения во времени они, разумеется, попадают в Зону. Примечательно, что один из главных героев учится вместе с Борькой Стругацким в институте (имеется ввиду советский писатель-фантаст Борис Натанович Стругацкий) и по возвращении, якобы, хочет рассказать о своих приключениях Борису. А он такой выдумщик и фантазёр - обязательно что-то про Зону напишет (намёк на "Пикник на обочине" братьев Стругацких). В целом книга интересная.
Когда-то читал, но по прошествии лет понимаю, что следа не оставило. Если ближайшая библиотека не возьмёт - сдам в макулатуру.
НЕ рекомендую.
туда же:
туда же:
туда же:
туда же:
Якщо переглянути тодішню шкільну програму з "класичної" російської літератури у старших класах, то у мене виникає одне запитання: а навіщо взагалі в школі вивчали відсотків 80 тих творів. Це і згаданий опус Левка дебелого, і "Злочин та покарання" і "Мандрівка з петербургу до москви" і "Гроза" і "Горе від розуму" і "Бєжин луг" і багато іншого. Навіть "Євген Онегін" - ажніяк не для 14-и річних підлітків твір. Скажу чесно - я з 8 по 10 клас не прочитав "від корки до корки" жодного з творів, які були в програмі російської літератури, хоча читав у той період дуже багато. Ну нецікаво було, а зараз бачу, що і не зовсім зрозуміло для мене школяра. Як не дивно, але курс української літератури тих часів сприймався набагато краще - добірка творів була більш прийнятною для школярів.
+1 Війну та мир так і не осилив. І зараз теж немає бажання читати. А от Гоголь заходив, особливо ближче до фольклору - "Вечори на хуторі близ Диканьки", "Вій". Також "Тарас Бульба".
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
