Друзі знайшли на горищі ікону, їм здається що дуже стара та коштовна. Кажуть зі срібла. Як можна з'ясувати її ціну ?
Я робила фото та розсилала по компаніям, що скупують антікваріат. В гуглі багато пропозицій. Ціну називали приблизно однакову. Також, називали приблизну дату створення і назву, а далі я вже по форумах дивилась що за скількі.
Более старые и ценные нарисоны полностью, а оклад одет поверху. В новоделе рисунок только в "окошках" оклада. Интересно, понятно объяснил?
Более старые и ценные нарисоны полностью, а оклад одет поверху. В новоделе рисунок только в "окошках" оклада. Интересно, понятно объяснил?
Я так понял, надо разбирать. )))
А зачем целую, прячут под метал, оставляя лишь кусочки?
А зачем целую, прячут под метал, оставляя лишь кусочки?
Сам оклад має бути начищеним та має симолізувати святе світло яке має виходити від ліку. Старі ікони були повнісью написані фарбою, а от окладом їх покривали на якісь великі свята (типу подяка святому). Спочатку навіть окладом не всю ікону покривали, а додавали то німб, то корону, то лучі, прикрашали камінням. Потім поступово все зійшло до того, що бачимо зараз - повний оклад і лише обличча та руки написані. Якщо зняти оклад - під ним не буде написаних тіл, виписано буде лише те, що можна побачити з під окладу. Оклади то раніше чеканились вручну, потім їх стали штампувати, от і виходить суцільна економія, навчити "іконописьця" малювати лише маленьке обличча, або ж руку - це одно, намалювати повную ікону - зовсім іньше. Срібло, навіть ще на початку минулого сторіччя коштувало зовсім не дорого, а фольга з нього важила і того меньш, а зовсім дешеві ікони взагалі робили з латунними, або навіть мідними окладами.
А зачем целую, прячут под метал, оставляя лишь кусочки?
Сам оклад має бути начищеним та має симолізувати святе світло яке має виходити від ліку. Старі ікони були повнісью написані фарбою, а от окладом їх покривали на якісь великі свята (типу подяка святому). Спочатку навіть окладом не всю ікону покривали, а додавали то німб, то корону, то лучі, прикрашали камінням. Потім поступово все зійшло до того, що бачимо зараз - повний оклад і лише обличча та руки написані. Якщо зняти оклад - під ним не буде написаних тіл, виписано буде лише те, що можна побачити з під окладу. Оклади то раніше чеканились вручну, потім їх стали штампувати, от і виходить суцільна економія, навчити "іконописьця" малювати лише маленьке обличча, або ж руку - це одно, намалювати повную ікону - зовсім іньше. Срібло, навіть ще на початку минулого сторіччя коштувало зовсім не дорого, а фольга з нього важила і того меньш, а зовсім дешеві ікони взагалі робили з латунними, або навіть мідними окладами.
Взяли і обломали мрії по стопітсот мільйонів
А зачем целую, прячут под метал, оставляя лишь кусочки?
Сам оклад має бути начищеним та має симолізувати святе світло яке має виходити від ліку. Старі ікони були повнісью написані фарбою, а от окладом їх покривали на якісь великі свята (типу подяка святому). Спочатку навіть окладом не всю ікону покривали, а додавали то німб, то корону, то лучі, прикрашали камінням. Потім поступово все зійшло до того, що бачимо зараз - повний оклад і лише обличча та руки написані. Якщо зняти оклад - під ним не буде написаних тіл, виписано буде лише те, що можна побачити з під окладу. Оклади то раніше чеканились вручну, потім їх стали штампувати, от і виходить суцільна економія, навчити "іконописьця" малювати лише маленьке обличча, або ж руку - це одно, намалювати повную ікону - зовсім іньше. Срібло, навіть ще на початку минулого сторіччя коштувало зовсім не дорого, а фольга з нього важила і того меньш, а зовсім дешеві ікони взагалі робили з латунними, або навіть мідними окладами.
Взяли і обломали мрії по стопітсот мільйонів
Я не поцінювач, вважаю, що ця ікона десь друга половина 19го сторічча і це "валовий продукт", ІМХО звичайно, але десь баксів 200-300, не дорожче, а скоріш дешевше - пару кілогривень, в залежності від ваги срібла.
Показав фото дружині - вона художник за фахом, тож більш знаток іконопису, каже так: Дуже може бути, що це кінець XIII сторічча, дуже може бути так, що під окладом не фон, тобто треба знімати оклад та дивитися на одежі святих. Вона судить як написані лікі, це не іконописна школа, але й не народний лубок, у 19сторіччі лікі вже писались витягнутими - худими, на прикінці 18го круглі досить могут бути. Оклад - ніякий, може навіть бабуся з дідусем робили у якогось місцевого майстра.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
