Є кілька старих-нових споруд, досить не поганої архітектури, але я їх чомусь не сприймаю, подивився і виявив, що навіть і не фотографував. По-перше це будівля ризької Думи, яку побудували на місці моєї альма матер, але якщо вже почали валяти, так треба валяти до кінця. Бо вже кілька років поряд з новітньою будівлею стоять рештки 1-го корпусу політеху. Напроти думи маємо відбудований в 90-х будинок Чорноголових, що кілька сот років вважався найкрасивішою будівлею у Ризі, поки не був зруйнований у II-гу світову.
А как же домик Вайделотес 16 и трехподъездный напротив - Вайделотес 13?
Это одноэтажные магазинчики, нету там подъездов . Похоже, что по Вайделотес магазины, жилые дома вокруг них с разных сторон - Гривас 11. Кстати, на фотке с http://forum.myriga.info (с) вид на Вайделотес 13,
Интересно, по карте рижской Думы, магазинчик перед "мансардными" числится как Гривас 11/5, магазинчик справа Гривас 11/6.
Вайделотес 16 - вроде маленький частный домик, а Вайделотес 13 - близнец трехподъездных "11-х"
Я смотрел через iGO, а в нем нет контуров домов, не мудренно ошибиться. №16 - это книжный, что там сейчас не знаю. Напротив него действительно почти стандартная "11", кроме одного - на нижнем этаже у нее был виноводочный до 87 года. Кстати, на фотке видим улицу Буллю, это ее "старое русло", обазующее замкнутый овал с новым.
Перебування в Латвії закінчується, тому ще пара цікавих місць, що випали з опису. Взагалі в Латвії для туристів є 3 великі дюни, яких звуть білими. Але найбільш канонічною, є дюна на в'їзді в Саулкрасти в гирлі річці Інчупе. Саме її латвійська пошта розмістила на марці 2007 року під назвою Balta Kapa (Біла Дюна). Окрім того, її висота – 18 метрів, інших трохи менша. Тезки дюни.
На фото можна побачити, що дюна охороняється державою, встановлений захист від її роздування. Також маємо рештки чийогось весілля, якщо придивитися можна побачити досить кумедних молодят, але не буду посягати на їх перший шлюбний ранок .
Під дюною впадає в море річка Інчупе, з приводу можливості гідроспоруд на якій, літом ми сперечалися с Azurello. На цьому фото Дніпрогес цілком можливий .
Коли вже зачепив весільну тему, то ще одне фото на цю тематику. Міст в парку біля міського каналу, на якому молодята вішають замки, та викидають ключ до каналу, символізуючи своє вічне кохання. Раніше такої традиції в Ризі не було, пошук звідки вона взялася призвів мене на Myriga.Info. Враховуючи, що раз на 2-3 місяці місцева влада таки замочки знімає, стає зрозумілим, чому Рига чемпіон за кількістю розлучень. Щоправда про це лідерство пам'ятаю з часів СРСР, про сьогоднішню порівняльну статистику не знаю, але з моїх однокашників більше половини розлучені.
В 2006 році ми доїхали з Риги до Києва за 17 годин з врахуванням двох годин в черзі на кордоні Латвія-Бєларусь. В цьому році відпустка була трохи довшою, а ми мали ще час та натхнення навідатися до Литви. Виїхали з Риги о 8-й ранку, наче час пик, машин до біса, але ми досить швидко вибираємося з міста. На кордоні знову нікого, цього разу тільки литовський прикордонник, який впускає нас за 2 хвилини, встигнувши одночасно пропусти пару фур повз нас просто кинувши оком в протягнуті з них паспорти. Вже знайомою дорогою проїжджаємо по кільцевий Паневежиса, та вибираємося до автомагістраль на Вільнюс. Тут на мене чекає несподіванка. На протязі 50км жодного знаку про АЗС або WC. Нарешті аж біля Укмерге бачимо Лукойл. Ціни на “автобанній” заправці трохи завищені, 3.15 лита за літр 95-го, в інших місцях було в межах 3.08-3.12. Дозволена швидкість на автомагістралі 130км/ч якість покриття, ремонтні роботи, та досить части розв'язки, що вимагають знизити швидкість не викликають бажання нестися швидше, тому прибуваємо в Вільнюс десь о 12-й. В самому Вільнюсі нас зустрічають чергові ремонти, але прямуючи за потоком, та слухаючи iGO прямуємо до центру, бо ціль в нас поставлена – вежа Ґедемінаса, фактично це єдина споруда, відвідини якої я запам'ятав у Вільнюсі 19 років тому. Взагалі, у Литві їздять швидше ніж у Латвії, тому один поворот я таки проґавив, але iGO швидко знайшло альтернативу. Біля вежі знаходимо парковку з паркоматами, за більш-менш гуманну ціну, але литовської дрібноти в нас в обріз, тому сплачуємо на повну котушку всього пару годин. Одразу ліземо на вежу, шлях на яку чимось нагадує сходження до Високого Замку у Львові, але тут краєвиди кращі, бо річка є .
Довго не міг підібрати фотку з вежі. Бо KISERG в своєму звіті кращий ракурс вже подав. В інші боки панорама на моїх фотках практично однакова. В основному фільмував на відео.
Час швидко минає, а нам ще треба поїсти та встигнути на стоянку. Спускаємося з вежі, та одразу прямуємо до "сувеніро", вітерець вже добрий і прямо в нас перед очами трощить кілька глиняних дзвонів. Щось купуємо, та мерщій до ресторації. Обслуговує нас зовсім молодий хлопець, спилкуємося з ним англійської, він приймає замовлення мовчки, але обслуговує нас швидко. Чи то ми мало зголодніли, чи то Вільнюс дуже дешево місто, але рахунок на трьох склав менш ніж 50 лит. Я бігцем за машиною та кататися по місту, щоб знову не витрачатися на паркінг, бо накопічена дрібнота вже пішла на чайові, а дівчатка роблять ще невелике коло через "сувеніро". Нарешті променада закінчена і ми прямуємо на Тракай, часу на фотосесію вже зовсім нема, тому робимо знімки просто через вікно на світлофорах.
Одразу ліземо на вежу, шлях на яку чимось нагадує сходження до Високого Замку у Львові, але тут краєвиди кращі, бо річка є .
с другой стороны там фуникулер имееЦЦа
Да фуникулер есть, так как не воспользовался, я о нем совсем забыл . При нашем сидячем образе жизни ноги полезно размять, в особенности после 4-х часов езды. Кроме того, имхо со стороны пешего подъема больше достопримечательностей, пешеходные улочки, "сувениро" и т.д. .
Да фуникулер есть, так как не воспользовался, я о нем совсем забыл . При нашем сидячем образе жизни ноги полезно размять, в особенности после 4-х часов езды. Кроме того, имхо со стороны пешего подъема больше достопримечательностей, пешеходные улочки, "сувениро" и т.д. .
плюс он денег каких-то стоит, а у Вас литов не было, как ты написал
Литы у нас были, в Каунасе снял аж 350 на "сувениро" в банкомате. Не было мелочи. А паркомат бумажные деньги не принимал.
Литы у нас были, в Каунасе снял аж 350 на "сувениро" в банкомате. Не было мелочи. А паркомат бумажные деньги не принимал.
єто да, он монетки ест онли, но учитывая, что у них сдачу обожаю давать металлом, то проблем с ним не бывает.........проблема в том, куда его девать
Что-то ты, Даугава, подвис! Где продолжение то?
А я паузу держу, поскольку походу дальше должен быть ты . На самом деле на работе писать некогда, а дома за комп не пускают , впрочем сегодня-завтра закончу, осталось немного.
В 2006 році ми майже кожного дня в Латвії зустрічали українців, щоправда це були або рейсові автобуси "Ecolines" або фури, але жодного разу не потрапляли на автотуристів. Цього разу взагалі останні українські номери бачили ще перед Варшавою. І ось, на півдорозі до Тракаю нам назустріч прямує українська машина. На жаль я її побачив тільки в дзеркала, коли мала с дружиною разом зойкнули "Кияни!!!". Перед самим виїздом з Риги я переглядав AutoUA , тому коли побачив Октаву, одразу второпав, що це може бути тільки Леший . Рух був надто жвавий, до развороту було їхати далеко, тому так і не здибалися .
До Тракаю добралися без проблем, iGO привів до замку жодного разу не схибнувши, як побачили перше місце для паркування, одразу зупинилися. Знову проблеми з дріб'язком до паркоматів. Якийсь дідуган одразу почав гукати ховати машину в своєму дворі, бо це буде дешевше, та надійніше. Ми знайшли варіант простіше, випили кави в караїмському кафе та лишили машину біля нього, домовившись з хазяями. Припаркуватися звичайно можна було метрів на 200-300 ближче до замку, але чи є вільні місця там, чи ні, гадати не хотілося, краще вже прогулятися краєм озера.
В цьому році не застали український ресторан "Спотикач". Взагалі, ми досить довго не їздили до Юрмали, якось поїхали та зустріли цю вічнозачинену ресторацію, і все чекали, що якось зайдемо до неї. Цього разу прийшли, а її вже нема.
И слава Богу, дорого и не вкусно, я после них борщ год не ел.
Згадав за тих чорних чортів тільки через те, що обидві мої котоманьяки, і фото наступного звіра я просто був зобов'язаний розмістити. А згадавши про котів в Ризі, не пригадати одну з основних міських легенд на якій робиться сувенірний бізнес не можна . Взагалі в Ризі котів до біса, щільність майже як в Гурзуфі, але головна перевага ризьких котів - вони більш гладкі.
Это по моему он же:
Треба сказати, що з усіх середньовічних замків Латвії та Литви, Тракай відновили найбільш повно, мабуть тому ще з радянських часів він фактично є візитівкою литовського туризму. Чи то через негоду (вітер таки був досить холодний), чи через робочий день, народу було небагато, практично ми та кілька груп німців, тому проблем з фотографуванням не було.
Окрім музею в замку, можна також прокотитися озером, вибір плавзасобів досить великий, є навіть яхт-клуб. Втім в нас ще були плани на вечір, тому загнали мамцю до клітки, сфотографували, пробіглися музеєм, традиційний “сувениро” і побігли далі.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
. Похоже, что по Вайделотес магазины, жилые дома вокруг них с разных сторон - Гривас 11. 
Где продолжение то?
.
котоманьяки, і фото наступного звіра я просто був зобов'язаний розмістити. А згадавши про котів в Ризі, не пригадати одну з основних міських легенд на якій робиться сувенірний бізнес не можна 
