Наступним по маршруту був замок „Глибока над Влтавою”. Замок просто БОМБА. Замок вразив з першого погляду. Здавалося, що ми потрапили в казку. „Глибока над Влтавою” – це замок, побудований по прототипу Віндзорського замку. Від оглядової екскурсії всередині замку враження пояснити складно. З однієї сторони захоплює багатство апартаментів і красиві старовинні меблі, з іншої – сьогодні складно уявити життя в таких декорах (надто багато непоєднуючих речей, що після певного перебування в приміщенні просто „давлять”). Після екскурсії нас чекало велике розчарування Невідомо звідки набігли грозові хмари, небо затягнулось і дощ полився стіною... Ми тупо просиділи в оранжереї більше години, потім зрозуміли, що цей дощ на довго, тому швидко пробігли під дощем навколо замку, зробили кілька фоток і поїхали дальше. А так хотілось погуляти по шикарному парку навколо замку, спокійно роздивитись всю дивовижну архітектуру і насолодитись цією красою. Та погода вирішила інакше... Для інформації: ціна квитка за 1чол. приблизно 6 євро. Фотографувати в приміщенні заборонено.
Розчаровані невезінням з погодою, свої наступні плани ми коригувати та змінювати находу. Відмовились від візиту в відомі міста Чеський Будьоновець і Чеський Крумлов, та поїхали в сторону автобану. Приблизно через годину появилось сонце. Тому ми заїхали у ще два замки. Йиндржиход-Градец зовсім в іншому стилі, ніж ми бачили перед тим. Вартий уваги десь на 30 хвилин. Як потім вияснилось, то значна частина маленького містечка і замок являють собою єдиний цільний комплекс. До іншого замку Червона Льхота потрібно було проїхати 10 км по майже пустинній, але красивій дорозі. Думаю, воно було варте того. Будівля дуже симатична. Хоча я би замком її не назвала. Швидше це гарна дворянська хатка на березі озера посеред лісу.
Далі Брно - Словакія – Гьор. В Гьор ми приїхали вже після 24-00. Той же готель, що і спочатку подорожі. Цього разу обійшлось без пригод з проплатою. Вимучені переїздами завалились спати, а з самого ранку наша дорога пролягала до озера Балатон.
Озеро Балатон. Красиве велике водоймище. Вразила вода синьо-зеленого кольору. Ми обїхали озеро майже повністю. Раніше ми планували зупинитись тут на кілька днів, але потім вирішили просто вбити на озері останній цілий день нашої поїздки, щоби кордон перетнути вночі. Перша зупинка – пів-острів Тихань.
На 2 години заїхали помокнути на о.Хевіз (на фото). Потім прогулянка у симпатичному угорському містечку Кестхей, де оглянули дворянський палац Фештетич.
Приблизно в 20-00 год ми залишили машину на паркінгу біля озера у м.Шифок і пішли на пляж. Вода у озері чиста, але дуже мілка. Від берега, щоб нормально поплавати, потрібно було йти на десятки метрів. Говорять, що з північної сторони озера вода більш глибока. Але звідси краєвиди набагато красивіші. В Шифок ми і зустріли захід сонця
В 23-00 замучені дорогою і жарою, але задоволені поїздкою ми повернули в сторону України. На кордоні в м.Чоп були в 3-00 ночі. З угорської сторони – 5хв (жодної машини) , з української – 10хв (одна машина). Ніхто нічого не провіряв, тільки українські митники запитали звідки і куди їдемо.
Висновок: В загальному поїздка вдалась. Не все так ідеально, як було заплановано, але ідеально і не буває Чехія дуже красива країна і дуже різна країна, з красивою природою, дивовижною архітектурою і привітними людьми. Озеро Балатон варте уваги на кілька днів для любителів пасивного відпочинку і тих, хто хоче повалятись на пляжі, але море вже набридло. Але з англійською в містах на березі озера дуже туго. В основному вони дружать з німецькою мовою.