До Поділського районного суду м. Києва вул. Хорива, 1. Телефон:425-41-59, 425-43-13
Позивач:
Відповідач1: ОГАЇ АР Крим, вул. Залізнична 9, м.Красноперекопськ, 9600 , тел. 0-06565-2165
Відповідач2: сержант Синяк Володимир Володимирович, ІДПС ВДАЇ, вул. Залізнична 9, м.Красноперекопськ, 9600 , тел. 0-06565-2165
ПОЗОВНА ЗАЯВА (у справі за адміністративним позовом)
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Постановою інспектора ДПС ВДАІ м. Красноперекопськ сержанта Синяка Володимира Володимировича про адміністративне правопорушення хххххх від 12.05.2009 р. мене притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Стаття 289 КУпАП зазначає, що «скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено…». Оскаржувана постанова винесена у порядку ст..14-1 КпАП України, без моєї присутності та повідомлення мене про розгляд справи. Зазначена постанова відправлена 10.05.2009р з м.Красноперекопсь, згідно штампу пошті на конверті, тобто за дві доби до, нібито, скоєння адміністративного правопорушення. Зазначена постанова вручена мені поштою тільки 22.06. 2009 р., про що розписалася у поштовому реєстрі 22.06.2009р., виходячи зі справки поштового відділення м. Києва про вручення під розпис рекомендованого листа. За таких умов до отримання постанови поштою я не могла довідатися про її існування, зміст, а отже, і вирішити питання про її оскарження. Тому, за таких обставин, мною пропущено термін на оскарження вищевказаної постанови. На підставі викладеного, керуючись ст..102 КАС України, прошу поновити строк на оскарження зазначеної постанови.
12.05.2009 інспектором ДПС ВДАІ м. Красноперекопськ сержантом Синяк В.В. було винесено на моє ім’я постанову по справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення мною правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що 12.05.2009 на 134км автомобільної дороги Херсон Керчь мною, вчинено правопорушення оскільки, належащий мені, на правах власністі, автомобіль ххххххххх рухався зі швидкістю 112 км\год чим перевищив встановлену швидкість руху на 22 км\год.
Постанова винесена на основі фотографії, зробленої приладом «ВІЗІР» №0812491, задньої частині мого автомобіля, тобто за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КУпАП. З фото вбачається, що воно надруковано з кадру відеозапису з приближенням. То ж посилання на те, що вказана швидкість саме мого автомоьіля – безпідставне, бо на оригінальному відеозаписі можуть бути інші автомобілі.
У тексті постанови зазначено, що нібито я, власник транспортного засобу, належним мені транспортним засобом у зазначений у постанові час у зазначеному місці скоїв адміністративне правопорушення. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації у порядку ст..14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа порушила правила дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення. Додатково повідомляю, що в той час я не керувала авто, знаходилася на роботі в м.Києві і взагалі не маю посвідчення водія. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
До того ж, саме застосування ст..14-1 КУпАП не є правомірним. Щоб застосувати цю статтю при притягненні власника автомобіля до відповідальності, треба щоб фіксація проводилась працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. В даному випадку фіксація проводилась приладом «ВІЗІР», який не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, і не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Хочу звернути уваги і на те, що при винесені постанови була грубо порушена ст.. 33 КУпАП яка зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. В даному випадку з’ясувати всі ці обставини маючи тільки одну фотографію просто не можливо.
Також була порушена ст.. 268 КУпАП яка передбачає що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вона має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, тощо. В даному випадку при винесені постанови мені не була надана змога реалізувати свої права.
Хочу зазначити що згідно статті 251 КУпАП матеріали які одержані за допомогою технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису відносяться до переліку доказів поміж інших а саме : протоколу, поясненнями особи, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Згідно ст.. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В даному випадку доказів крім фотографії немає, тому постає питання об’єктивності та правомірності винесеної щодо мене постанови.
Треба звернути увагу й на те, що навіть сама фотографія зроблена «ВІЗІРом» не є доказом того, що автомобіль який є в кадрі перевищив встановлену швидкість. Згідно з технічними характеристиками приладу «ВІЗІР» максимальна дальність вимірювання швидкості дорівнює 400 м., а відстань на якій можна зафіксувати номерний знак дорівнює не більш ніж 80 м.. Отже можна зробити висновок, що прилад може фіксувати автомобіль який перевищує швидкість на відстані більш ніж 80 метрів, а у кадр попадає автомобіль який рухається ближче 80 метрів але не порушує швидкості.
До того ж сам прилад «ВІЗІР» не є сертифікований в Україні, процедуру державної єкспертизи він не проходив, що підтверджують копії листів Державної Служби Спеціального Зв`язку та Захисту Інформациї України від 25.03.2009р. № 8/1-817, від 13.05.2009 № 8/1-1386, та лист КРУ МВС України від 12.06.2009 № 17/350.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчула абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я була змушена витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушена нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 1000 грв
На підставі викладеного, керуючись статтями 287,288,289 КУпАП України, та ст. 6,18,102,104,105,106 КАС України, та ст..25 Закону України „Про міліцію”, та ст..1172 ЦК України
ПРОШУ:
1. Взяти даний позов до свого провадження та звільнити мене від сплати судового збору відповідно ст. 288 КУпАП
2. Поновити строк на подачу цього адміністративного позову у порядку ст.289 КУпАП..
3. Визнати дії працівників ДАЇ незаконними.
4. Зазначену постанову ххххх від 12.05.2009 р. у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
5. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 1000(одну тісячу) гривен.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
