Пройшло більше місяця як ми повернулися з відпустки, але часу для опису подорожи нема . Тому спробую як і два роки тому це розпочати. Для початку опис такої самої подорожи(але в зворотному напрямку) 2 роки тому. Отримання виз. Чим все завершилося. Ну і слайди!
О 4-й ранку, стартуємо з Позняків на Яриловичі. Бажана, Бориспільска траса, окружна Броварів, кілька постів в селах чернігівщини проходимо без проблем, швидкість тримаємо в межах "наркомівських" +20. На окружній Чернігова палиця , починаю гальмувати, але в останню міть він чомусь розчаровано відмахується, і ми рушаємо далі без зупинки. Машин з кордону/на кордон не багато и о 6 ранку ми вже проходимо український та білоруський кордони. Невеличка черга в білорусів проходиться як раз за час заповнення міграційних карток. Але з настанням курортного сезону, на кордоні бувають шалені черги, тому раджу обов'язково перевірити поточну інформацію тут. За кордоном нас зустрічає зовсім інша Беларусь (останнього разу Яриловичами їздили років 5 тому і завжди в ніч) трапляються кафешки, заправок як і раніше мало, вони не завжди співпадають з наявною в мене мапою для Ozi, та атласом 2006 року, яким керується штурман. Втім, більшість заправок на Е95 пристойного вигляду, мають усі необхідні зручності, тому відмахавши 400км від Києва зупиняємось перекусити та помінятися з другим пілотом місцями: Типова АЗС "Белнефтехим" під Могильовом.
На в’їзді до Вітебську нарвалися на кілька ремонтів, в результаті в’їхали до нього з дещо іншого боку, спробували пересуватися згідно зі знаками, яки винесли нас на Мінськ, довелося повертатися та користуючись Ozi як компасом шукати шлях навпростець через центр міста (на мій погляд навіть не блукали). АЗС в самому Вітебську досить багато. Міст через Даугаву у Вітебську. Про всяк випадок заїхали поміж Вітебськом та Полоцьком на заправку. Валюту не приймають, але заправляють по картках, не зважаючи на відверту сільську місцевість. В Полоцьку знову міняємося місцями, взагалі місто можна обїхати по окружній та вийти на кордон Бигосово/Патерніекі, але мені більше подобається Браслав/Силене. На виїзді з Полоцька я трохи заплутався на кільці, але одразу повернувся на вірний напрямок. Дорога йде вздож Національного парку Браслівські озера. Тому без пари зупинок ми не обійшлися. Ось і кордон. Білоруську частину проскакуємо несподівано швидко, 3-4 хвилин і ми підкатуємся до Латвії. Одразу проблеми, бачу знак "STOP", зупиняюся, 5 секунд нічого не відбувається, рушаю далі до будки. З будки дівка-погранець гримає та вимагає повернутися назад до стопу (метрів 20). Як виявляється рушати можна тільки після того, як вона підніме шлагбаум, зазвичай поміж СТОП-ом та шлагбаумом відстань значно менша. "Бегунків" як на українському чи білоруському кордоні тут не видають. Плутанина продовжується, я встромив носа до "ЕС черги" звідки нас женуть назад до "інших". Перед нами всього одна машина, яка одразу проїжджає, нас оформлюють досить повільно, якщо 2 роки тому ми пройшли тут кордон за 5 хвилин і обслуговувала нас одна дівка, то зараз людей бігає з десяток і процес затягнувся хвилин на 20. Проїжджаємо кордон, одразу бачимо, що народ почав їздити швидше ніж раніше, мабуть штрафи вже приїлися. В Даугавпілсі в черговий раз переїжджаємо Даугаву, на з’їзді з мосту треба одразу зайняти ліву смугу, в мене вийшло чисто по Київські, я справа проліз під фурою (раніше такого не коли не робив, треба подякувати водію фури, він нас побачив та пригальмував). Від Даугавпилса до Риги йде капітальний ремонт дороги, чимось нагадує Львів-Рівне-Житомир, по дорозі разів 10 потрапляємо на реверси. Після Огре ремонти припиняються, смуг стає більше і народ набирає швидкість, одразу з’являються , яким судячи з досить швидкого (<1хв) відпускання літуна теж відомі методи "штрафування" їх українських колег. О 19:00 форсувавши в чергового разу Даугаву фінішуємо в рідному Ілгуциємсі (спальний район Риги).
Тьфу блин, я то думал, что ты сюда собрался, а это отчет о прошлой поездке
У меня на повестке дня косметические ремонты квартиры и машины, потом Гурзуф, Черновцы (не все ж по моим родственникам ездить). Если в этом году куда-то вырвемся, то на осенние каникулы.
У меня на повестке дня косметические ремонты квартиры и машины, потом Гурзуф, Черновцы (не все ж по моим родственникам ездить). Если в этом году куда-то вырвемся, то на осенние каникулы.
Ну осенью я то буду уже давно в Крыму Блин, тут практически каждый день дождь , правда Вильнюс подарил нам позавчера отличный вечер (фото прилагается), но дорога назад опять под дождем, сегодня тучи практически по макушке скребут, и соляра на сантим поднялась, уже 0.649 на статойле, но зато тихо, спокойно и мобилка не звонит.
Жаль только с погодой в Пярну не повезло не получилось так сказать открыть город во всей красе Но надеюсь в следующий раз повезёт
Завозился дома с ремонтами, на этой неделе перейду собственно к эскурсионной части поездки . А погода отличная, я как раз в такой вырос. Ну и собственно главное в Пярну не сам город, а его отзывчивые обитатели
Зранку одразу виїжджаємо в Юрмалу до аквапарку в Ліелупе. На в‘їзді до Юрмали не забуваємо сплачувати денний збір в розмірі 1 лату. В самій Юрмалі знайти безкоштовне місце для паркування - не проблема. Хоча не дуже поспішали, ми знову приїхали за годину до відкриття. Аквапарк працює з 11 ранку і ми маємо час на каву та на смачні тістечка мого дитинства, якими також люблять ласувати місцеві горобці. Юрмальский аквапарк на мій погляд найкращий з усіх де ми бували (Алушта,Львів,Краків,Друскінінкай). До того ж, його літній майданчик знову побільшав. На парковці аквапарку відпочиває естонське мишеня, яке наступного дня зустрілося нам вже на кордоні з Естонією під добрим дощем. Переіджаємо до Майорі, робимо традиційний моціон спочатку вздовж "теплого" моря. Потім назад по Йомас, яка обліплена рекламою російських шоу, що мають відбуватися у концертному залі "Дзінтарі". Повертаємо назад до Риги, звідки ночувати на дачу в Саулкрасти, бо вони на 50км ближче до Естонії.
Фото дня О 6 ранку стартуємо до Естонії, на старті одразу втрачаємо кілька хвилин, бо iGO запевнював, що виїзд на свіженьку "VIA-Baltika" можна зробити "навпростець". iGO дійсно довів нас до неї, але штурмувати паркан та 3-х метровий бруствер за ним я не став і поїхав під iGO вигуки "про першу можливість" в 10км об'їзд відомим мені шляхом. Для порівняння кордони Латвії та Естонії. Латиші свою будівлю просто кинули, естонці зробили з неї цілодобовий придорожній сервіс. Естонські дороги за якісттю не кращі латвійських, та штрафи суворіші, але ліміти швидкості вищі. Багато місць де дозволено 110 км/ч при одній смузі в один бік. Погода потроху псується, але до Таллінну виїжджаємо без дощу. Робимо коло біля центру, обираємо по iGO якійсь паркінг та прямуємо туди. Чим ближче до історичного центру, тім дорожче. В 1км від центру вартість 1 години паркування падає з 72 крон до 16. Обслуговування виключно через паркомат, чим ближче до центру, тім дорожче. Чим Естонія краща, за інших сусідів, це те, що через вищі ціни, так нижчу вартість грошей (крона все ще дешевша за гривню), їх паркомати приймають папірці, яки можна отримати в банкоматі. Взагалі, сплата за паркування - цє практично єдина проблема для мене у Європі. Коли вже вони всі на євро попереходять .
Пріпаркувалися на 4 години, відвідали найближчу кав'ярню, та вперед за GPS-ом до зеленої літери "I" туристичного бюро, яке надає стандартний сервіс для будь якого значного європейського міста - безкоштовні мапи, проспекти, консультації. Порівняйте, що надає iGO під час пошуку "Туристичного бюро" в України . Пробігаємося старим містом. Зустрічаємо чи не єдине місце, окрім паркоматів та громадських туалетів, де не приймають кредитні картки - сплата за підйом на вежу церкви Олівісте. Але в туристичних місцях Таллінна приймають євро, курс може і не дуже нормальний, але на 5 євро втрата не велика. Підйом на вежу довгий (церква 200 років була найвищею будівлєб Європи), вузький та вимагає постійної взаємоповаги до зустрічних туристів різних національностей. Взагалі в Таллінні туристів значно більше, ніж в інших містах Прибалтики. Віди на місто та порт, що відкриваються на горі, варті підйому. Дивимося на пароми, і таки вирішаємо цього разу до Хельсінкі не їхати, та заощадити гроши на більш теплі країни. В самому центрі взагалі досить багато машин, ніяких шлагбаумів чи дозволів на в'їзд на них я не побачив (може не уважно придивлявся), паркоматів в центри теж не було, але мабуть паркуватися там звичайним людям не можна, бо все ж таки паркування біля центру значно дорожче. Вперше за поїздку зустріли "брата" - Golf Plus, потім по Естонії їх трапилося ще кілька. В Латвії їх практично нема (мій однокашнік автомеханік - підтвердив це). А ось в Литві та Польщі їх було до бісу, практично усі учбові машини яки потрапляли нам на очі - були саме з нашої породи . Вирішаємо відвернутися від стандартного туристичного маршруту та пройтися парком. На входи до нього натрапляємо на український ресторан. Як кажуть ціни та невисокі, якість та обслуговування на належному рівні. Вільних місць там не було, ми були не дуже голодні, тому продовжуємо прогулянку парком. Вчора в Юрмалі нас вразили бузкові кущі, а в Таллінні - каштани, червень, а вони тільки кинули свої стрілки. Написи на табличках про заборону плавати, рибалити та ходити по льоду.
Забігаємо на хвилинку до парламенту та головного православного храму на проти. Ще по каві, та прямуємо до Пярну, де на нас чекає Seil. Погода за цей час псується вщент, дощ вже не переривається, тому Пярну ми переглядаємо практично з вікон авта пана Валерія. Втім на знаменитий пляж літньої естонської столиці встигаємо зайти. Повертаємося на дачу, встигнувши в Саулкрастах подивитися на . катання кайтінгерів (серфінгістів з парашутом).
Пишите еще, интересно читать
Не жарко в Таллине летом.
12 градусов. В начале июня вполне стандартная температура. Что характерно, я был в Эстонии в середение июней 83 и 84-го. Погода ничем не отличалась .
был в Эстонии в середение июней 83 и 84-го.
Я месяц жил в Таллине в августе 84-го. Было жарко, по выходным ездили купаться в Пириту.
Спасибо за отчет, очень интересно. Мне довелось бывать только в Литве, все мечтаю съездить в Латвию и Эстонию, но отпуска катастрофически не хватает на все мечты:(
В Латвии обычно тепло в мае, весь июнь дождливый, солнце вылазит после Лиго (23/24 июня). В июле бывает достаточно жарко (до +35), в августе холодает, но год на год не приходится. 1 сентября я чаще в школу ходил в легкой куртке, чем без нее.
Фото дня Ранком вирушаємо другорядними латвійськими тропами до родичів, спочатку до небоги в Інчукалнс. По дорозі ми проскакуємо повз Турайду та Сигулду, бо були там кілька разів. iGO дороги знає, але знає їх навіть надто добре, бо навіть з вимкнутими ґрунтівками намагається постійно на них завести. Мапа Латвії в iGO дуже докладна, навіть відмічені вулиці в дачних кооперативах як в Саулкрастах, так і в Інчукалнсі, але виїхали ми до кінцевого пункту призначення через 5 км крюк по трасі, лісову тропу довжиною з 3 км, замість 300 метрів, що відділяли нас від траси. Але треба віддати мапі належне, кожний виверт цієї тропи вона знала досконало. Наступні два дні суцільні зустрічі з родичами та одногрупниками в Ризі в різних кав’ярнях та по різних торгівельних центрах. В більшості центрів можна було знайти безкоштовний Wi-Fi. Поїздили через центр Риги в годину пік, склалося відчуття, що їздити стали гірше, навіть кілька разів зустрічали «чиста наших пацанів», що об’їжджали всіх по зустрічній смузі. В тім, навіть через центр в страшну годин пік Ригу неважко проїхати за півгодини. Всюди намагався їздити за порадами від iGO, кілька разів вона пропонувала явно не кращий варіант, але до місця доводила. Туристів в Ризі за 2 роки, що ми не були, помітно поменшало.
Фото дня Вирушаємо ранком до Рундальского палацу. Час в дорозі біля години. Їдемо біля Єлгави, але до палацу Бирона від Растрелі в цьому місці не заїжджаємо, нічого особливого у ньому особисто я зараз не вбачаю. А от Рундальске творіння того самого архітектора варто уваги. Їдемо через iGO кінець маршруту - "Rundale Pagasts". Два роки тому, в нас тут була суперечка, я доводив, що палац занехаяли і досі ще не приведи до ладу. Думаю, що я був не правий, але ремонт досі ведеться. В сам палац ми не полізли, зовнішня архітектура та парк на мій погляд варті більшої уваги ніж внутрішні витребеньки. При прогулянках по парку зустріли костюмоване весілля в нарядах XVIII сторіччя та хлопців реконструкторів, яки від души кожні п'ять хвилин шмаляли з гармати. На виході з воріт палацу маємо якісні споруди від сучасних архітекторів, яких так не вистачає українським пам'яткам. Від Рундале зовсім поруч Бауска. З невеликою, фортецею XV сторіччя. З часів мого останнього візиту 25 років тому, її досить так пристойно відбудували. Але ремонт ще продовжується. Повертаємо знову до Риги до однокашників, попутно заллявши бензину на автоматичний заправці Neste. Аналогічні заправки є і в Естонії. Завдяки SMS-банкінгу я відслідкував механізм, перед заправкою на картці блокується досить велика сума (здається 30 лат). Після заправки гроші списується сума на яку заправився, 30 лат повертають. На багатьох заправках в Прибалтиці є Wi-Fi, але його якість та вартість ми не перевіряли.
Вечір суботи та неділя - безкоштовні для паркування в центрі міста, як і у більшості європейських міст. Тому вільне місце знайти важко, воно завжди є хіба що вздовж набережної поміж вантовим та кам'яним мостами. В суботу в Латвії були вибори до місцевих органів самоврядування, та до Європарламенту. Вперше в виборах перемогли "русские", більш того, Рига отримала російськомовного молодого мера, 33-річний хлопець навчався в моїй школі . Навіть після виходу радянської армії та за 18 років незалежності в Ризі все що більша половина мешканців російськомовна, але не всі з них отримали громадянство та мають право голосу, тому як припускають за "Центр согласия" голосували і латиші, невдоволені погіршенням соціального становища через кризу. Ми гуляли по центру Риги ввечері суботи і були спочатку трохи здивовані кількістю . Народу було небагато, здебільшого англійські туристи відривалися в пабах у центрі. На набережній Даугави побачили як спокійно оформляли адміністративне порушення кількох місцевих, що пили вино просто з пляшки. В останній повний день в Ризі трохи пошопінгували, потім проїхалися по центру, не виходячи з машини, через дощ, що не припинявся, та відправилися готуватися до прощальної вечері.
Новый мост в Риге уже пустили? Почему выбрали маршрут не напрямик через Минск-Вильнюс? Выбираем маршрут на Таллинн под Рождество... мей би... Ну и как всегда, спасибо
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
. Тому спробую як і два роки тому це розпочати.
в селах чернігівщини проходимо без проблем, швидкість тримаємо в межах "наркомівських" +20. На окружній Чернігова палиця 
(раніше такого не коли не робив, треба подякувати водію фури, він нас побачив та пригальмував).
, правда Вильнюс подарил нам позавчера отличный вечер (фото прилагается), но дорога назад опять под дождем, сегодня тучи практически по макушке скребут, и соляра на сантим поднялась, уже 0.649 на статойле, но зато тихо, спокойно и мобилка не звонит. 
не получилось так сказать открыть город во всей красе 
