В ответ на: Слухаючи пасажі президента про 1) необхідність зупинити дерибан зелених зон у Києві; 2) неприпустимість висоток у історичному центрі Києва; 3) потребу в змінах у закон про охорону пам'яток, не можу стримати сліз радості. Нехай вибачить мене Віктор Федорович, але мені здалося, що виступав Віктор Андрійович.
Які прекраснодушні, милі побажання!
Які вони безтілесні, не підкреслені жодним порухом ясновельможного мізинця!
І не було б у словах зовсім різниці між попереднім Ю і нинішнім Я, якби не була мені відома жорстока реальність, у якій змушений виживати містозахисний рух з приходом нового президента.
Якщо Ющенко бездіяльністю та невтручанням породжував хаос, у якому можна було шукати шляхи до перемоги, де зухвалість та сміливість інколи викликали посмішку долі, то в нинішніх політичних заморозках активісти для влади є величиною, якою можна знехтувати, а якщо потрібно - помножити на нуль.