Изменения в ЗУ "Про судовий збір" / Закон, страхування та кредити

Розглянемо ситуацію, пов'язану з поданням адміністративного позову про визнання неправомірною постанови інспектора ДАІ про накладення штрафу.

Почнімо зі статті 288 Кодексу про адміністративні правопорушення. В ній зазначено, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (ч.1 ст.288 КпАП України).

Цією ж статтею, але частиною 5, передбачено, що "Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита". Уявляється, що це і є однією з особливостей оскарження. Як доречі, і 10-денний строк на оскарження (ст.289 КпАП України) замість 1-річного загального строку позовної давності (ст.99 КАС України).

Тепер прослідкуємо історію змін до останнього речення статті 288 КпАП України. Так, від моменту прийняття Кодексу у 1984 році і до 05.04.2001 це речення звучало так: "Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державної пошлини". 05.04.2001 (тобто через 8 років після прийняття Декрету КМУ "Про державне мито") Верховна Рада України нарешті вносить зміни, і тепер це речення звучить так: "Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита".

01.09.2005 в Україні набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства. Згідно з цим Кодексом, при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачується не державне мито, а судовий збір (стаття 87 КАС України). В той же час, згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, "До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: 1)судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; 2)розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту; 3)розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень".

Через 3 роки Верховна Рада України вносить зміни до КпАП України, зокрема до статті 288 "Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення". Відтепер чітко встановлено, що постанова органу чи посадової особи по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. По суті ці зміни до ст.288 КпАП України були покликані унеможливити розгляд вказаних справ в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Але не відомо з яких причин, цими ж змінами Верховна Рада України залишає останнє речення статті 288 КпАП України (яке тепер значиться як ч.5, а не ч.4 ст.288 КпАП України) у тій же редакції, що і була: "Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита". І це при тому, що вже три роки, як діє КАС України, яким не передбачено сплати державного мита, а передбачено сплату судового збору (який тимчасово сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита).

Фактично після останніх змін до КпАП України особа, яка оскаржує постанову про адміністративне правопорушення, звільнена від сплати державного мита, тобто від платежу, який вона і так не повинна платити при зверненні до адміністративного суду.

Крім того, в КУпАП зазначено про звільнення від мита лише при оскарженні постанови, а в нашому випадку мова йде про позов, а не скаргу (див.-Форма оскарження).Крім того, в КУпАП зазначено про звільнення від мита лише при оскарженні постанови, а в нашому випадку мова йде про позов, а не скаргу (див.-Форма оскарження).

А від сплати судового збору ніхто не звільняв! А та обставина, що судовий збір тимчасово сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, ніяким чином не призводить до звільнення від сплати судового збору. Адже від судового збору, повторюємо, ніхто не звільняв!

То навіщо тоді у статті 288 КпАП України частина 5-та? Це і є приклад непотрібної норми права. Але у автора залишається враження, що законодавець дійсно мав намір звільнити позивачів по вказаним справам від сплати судового збору, але позивачам від цього не легшає...

спижжжено отсюда