вилучення прав у водія - стаття / Закон, страхування та кредити

форумчане, предлагаю Вашему вниманию статью Коваленко Сергея, главного юрисконсульта института физиологии НАН Украины. Много текста, но думаю будет интересно.

Одним із видів адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення, є позбавлення спеціального права (наприклад, права керування транспортними засобами), наданого громадянинові (п. 5) ч. 1 ст. 24 КУпАП).
Таке формулювання піднімає питання: “а як бути із відповідальністю за вчинені правопорушення інших суб’єктів адміністративних правовідносин, таких як: іноземці, особи без громадянства та ін.?”
Згідно ст. 16 КУпАП іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
З цього випливає, що або ст. 16 та п. 5) ч. 1 ст. 24 КУпАП протирічать одна одній або вони мають взаємодоповнюючий характер.
Так, Конституція України закріплює, що: “Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України” (ст. 26).
З наведеного слідує, що в результаті скоєння правопорушень іноземцями, які не користуються імунітетами та особами без громадянства, до них цілком може застосовуватись адміністративне стягнення, зазначене в п. 5) ч. 1 ст. 24 КУпАП.
Разом з тим в узагальненні судової практики з розгляду адміністративних справ про деякі правопорушення на транспорті за 2002 – 2003 роки, проведеного ВСУ, зазначено, що при розгляді адміністративних матеріалів щодо іноземців (громадян РФ, Молдови), суди зіткнулися з проблемами неявки правопорушників на судові засідання, виконання постанов суду та пропуску строків встановлених ст. 38 КУпАП, через тривалість повідомлення про час і місце розгляду справи правопорушників-іноземців.
Вказані проблеми є результатом відсутності належного правового регулювання питань виконання органами внутрішніх справ постанов судів щодо адміністративної відповідальності іноземців за правопорушення на транспорті, що випливає також із нечітких положень п. 1 ст. 317 КУпАП та п.п. 13.7 – 13.10 розділу XIII наказу МВСУ від 26.02.2009 № 77 “Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” (надалі – наказ МВСУ № 77).
Питання відповідальності за адміністративні порушення іноземців, які користуються на підставі міжнародних та національних норм імунітетами, вирішуються дипломатичним шляхом (ст. 16 КУпАП). В свою чергу обов’язкові для України міжнародно-правові договори, встановлюють обмеження щодо адміністративної та інших видів відповідальності іноземців, які користуються імунітетами (ст. 31, 32, 37 Віденської Конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р., чинна для України з 12.07.1964 р., розділ 2 Віденської Конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 р., чинна для України з 27.05.1989 р., тощо).
Необхідно відзначити, що ЗУ “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху” від 05.04.2001 р. № 2350-ІІІ, лише за судами (при цьому потрібно враховувати принцип підвідомчості справ на підставі ч. 1, 2 ст. 276 КУпАП) закріплено право розглядати справи про адміністративні правопорушення на транспорті, передбачені ст.ст. 121, 122, 122-2, 123, 124, 130 КупАП, в яких як міру відповідальності, передбачено позбавлення права керування транспортним засобом.
В узагальненні ВСУ судової практики за 2002 – 2003 роки, звертається увага на пропозицію щодо розгляду судами справ на підставі вказаних статей, лише у тих випадках, коли правопорушник не згоден зі складеним працівником ДАІ протоколом про адміністративне правопорушення.
Отже, за умов встановлення працівником ДАІ порушення водієм правил дорожнього руху та/або безпеки дорожнього руху, останній на підставі наявних у нього повноважень, норм КУпАП та інших актів має право накладати на правопорушника адміністративне стягнення, яке оформлюється протоколом про адміністративне правопорушення. Складений протокол, має надсилатися до уповноваженого на розгляд певних справ органу (ст. 257 КУпАП).
Згідно зі ст. 265-1, ч. 7.1 розділ VII наказу МВСУ № 77, тощо працівники ДАІ мають право позбавити водія права керування транспортними засобами у формі тимчасового вилучення посвідчення водія до набрання законної сили постановою суду, з видачею при цьому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом терміном дії до трьох місяців (або на довший строк, згідно ст. 318 КУпАП).
Справи про вилучення посвідчення водія, згідно загального принципу можуть розглядатися компетентними судовими органами (ст.ст. 221, 221-1 КУпАП) – не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Отже, якщо ці строки будуть пропущені і справа до суду надійде по їх спливу, суд буде вправі закрити справу (ст. 38, п. 7) ч. 1 ст. 247, п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП). В Узагальненні практики розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП за 2009 р., що було проведене Диканським районним судом, зазначається про закриття судом справи на момент її розгляду на підставі спливу трьох місяців з дня вчинення правопорушення.
При цьому, в рамках вказаних строків та на підставі ч. 1 ст. 277 КУпАП, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у продовж 15 днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
В залежності від того, як був складений протокол про адміністративне правопорушення, може залежати кінцевий результат розгляду судом справи.
Зі ст.ст. 254, 256 КУпАП, постанови КМУ від 17.12.2008 № 1086 “Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення”, наказу МВСУ № 77 та судової практики слідує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення потрібно враховувати та зазначати такі обставини та дані: анкетні дані (число місяць, рік та місце народження, точну адресу) правопорушника; інші необхідні відомості (у разі їх виявлення) про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; розбірливість почерку; недопустимість виправлень та закреслень; використання чинних бланків протоколів; підшивання справ, нумерування аркушів, опис матеріалів; час, дата і місце складання протоколу; посада, службові телефони, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; пункт, частина та стаття нормативного акта, який передбачає відповідальність за конкретне правопорушення; про те, “чи притягалася особа до адміністративної відповідальності раніше (особливо протягом року)?”; про проведення на підставі ст. 266 КУпАП та наказу МВСУ, МОЗУ від 09.09.2009 р. № 400/666 р. “Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” огляду на стан сп’яніння (якщо огляд проводився приладом, то вказувати його назву, технічну характеристику, відомості про державну реєстрацію та дату перевірки) з участю понятих; якщо, водій ухиляється від огляду, то відповідні дії та ознаки сп’яніння необхідно відобразити в протоколі у присутності двох свідків (п. 2 ч. 26 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 р. “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації тарнспорту, а також про адмінстративні правопорушення на транспорті” (надалі – постанова ВСУ № 14), ч. 5.3. розділу V наказу МВСУ № 77); прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є та наявності фізичної можливості; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; про речові докази; про завдану матеріальну шкоду (при цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, тощо є порушенням Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306), а саме: розмір, характер пошкоджень та їх усунення (за умов її наявності); про висновки експерта або вжиті заходи щодо проведення експертизи; про наявність або відсутність небезпечних наслідків; про наявність або відсутність посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки, документів, що дають право або уповноважують на керування транспортним засобом; підписи особи яка склала протокол, правопорушника, свідків та потерпілих (за їх наявності та фізичної можливості); про відмову підписувати правопорушником протокол; особа, яка притягається до відповідальності має право додати до протоколу пояснення, зауваження, а також мотиви відмови від його підписання; особі, яка притягається до відповідальності мають бути роз’яснені права та обов’язки про, що в протоколі робиться запис; про вручення примірника протоколу або про відмову правопорушника від отримання примірника протоколу; про перевірку технічного стану транспортного засобу; про вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб; інші відомості, необхідні для швидкого, всебічного та об’єктивного вирішення справи.
В процесі складання вказаного протоколу або судового засідання, потрібно мати на увазі, що працівник ДАІ, на підставі наказу МВС України від 27.03.2009 р. № 111 “Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС” (надалі – Інструкція) під час патрулювання має дотримуватися дислокації, режиму роботи (зміна нарядів не має перевищувати 8 годин, а за наказом начальника ГУМВС та УМВС 12 годин), тощо.
Суди при розгляді справ мають своєчасно, всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати усі обставини справи (ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП), в тому числі і ті, які пом’якшують або обтяжують відповідальність, згідно ст.ст. 35 (згідно п. 2 ч. 28 постанови ВСУ № 14 перелік у цій статті пом’якшувальних обставин не є вичерпним, тому судом можуть враховуватись і інші обставини), 36 (згідно п. 2 ч. 28 постанови ВСУ № 14 перелік у цій статті обставин, що обтяжують відповідальність є вичерпним), 280 КУпАП. З метою доведення відсутності або наявності події та складу правопорушення, слід звертатися до положень ДСТУ 3587-97, розділу IV “Автомобільні дороги, вулиці”, ЗУ “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. № 3353-XII, тощо де встановлені вимоги до доріг, забезпечення видимості на перехрестях, освітлення, та ін.
При цьому, потрібно враховувати, що в положеннях КУпАП (наприклад, ч. 3 ст. 30, ст. 247 КУпАП) передбачено ряд обставин та коло осіб, щодо яких виключається можливість провадження в суді по справі про адміністративне правопорушення на транспорті.
Отже, приймаючи до відома зазначене, працівники ДАІ при направленні матеріалів справи в суд, мають додати до протоколу про адміністративну відповідальність усі докази про, які у ньому йдеться, довести прийнятність таких доказів у суді, а у разі не надання їх суду, обґрунтувати неможливість їх пред’явлення.
З урахуванням ч. 2 ст. 30 КУпАП, строк (згідно ч. 1 ст. 321 КУпАП, перебіг строку починається з дня винесення постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом, а при ухиленні від здачі документа що посвідчує вказане право з дня здачі або вилучення такого документа) на який водія можуть позбавити права на керування транспортним засобом може сягати:
• трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом;
• десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Керування транспортним засобом позбавленою цього права особою в рамках постановленого судом строку, тягне за собою накладення штрафу від 30 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 126 КУпАП). Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП, застосування такого виду стягнення – компетенція органів внутрішніх справ. Хоча, як свідчить судова практика, якщо особа була позбавлена вказаного права на певний строк, на підставі ст. 130 КУпАП (узагальнення проведене Диканським районним судом за 2009 р.), то суд в межах цього строку може застосувати стягнення, наприклад у вигляді вилучення транспортного засобу.
Після закінчення встановленого судом строку протягом якого громадянин не мав права керувати транспортним засобом, такий громадянин у відповідності до ч. 2 ст. 321 КУпАП та ч. 20. постанови КМУ від 08.05.1993 р. № 340 “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами”, і при наявності бажання “відновити” таке право, повинен успішно скласти в ДАІ іспити для отримання права керування транспортним засобом. За умов, коли особу було позбавлено такого права в стані сп’яніння, вона додатково зобов’язана пройти медогляд, а практичний іспит при цьому прийматиметься екзаменаційною комісією на транспортному засобі тієї категорії, права на керування яким було позбавлено.
Окрім, зазначених вище обставин особа, яка притягається до відповідальності, на підставі ч. 6 постанови КМУ від 17.12.2008 р. № 1086 “Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення”, має право на повернення тимчасово вилученого посвідчення водія (яке зберігається відповідно до п. 3.11 розділу ІІІ наказу МВСУ № 77 та ін.), у таких випадках:
- на підставі поданої ним до відповідного підрозділу ДАІ заяви, у разі коли суд в межах 3-х місячного строку не виніс рішення про позбавлення прав керування транспортним засобом або не розглянув справу у встановлені строки;
- після виконання ним постанови суду про накладення адміністративного стягнення або надання до ДАІ копії постанови про закриття справи, крім випадків коли закрито адміністративну, кримінальну справу, порушено за цим самим фактом.
У разі незгоди особи, яка притягається до відповідальності з постановою суду про позбавлення вказаного спеціального права, таку постанову можна оскаржити в установленому главою 24 розділу IV КУпАП порядку лише у апеляційному суді, враховуючи ч. 12 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 24.06.88 “Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення”, у продовж 10-ти денного строку з дня винесення постанови суду.
Тому, врахування усіх вищевказаних обставин може позитивно або негативно вирішити у судовому або іншому порядку питання про адміністративне стягнення у вигляді тимчасового вилучення посвідчення водія.