Транслитирация с украинского??? / Вирішення побутових проблем

Я би керувався цією табличкою:
http://rada.kiev.ua/translit.htm

http://www.dt.ua/3000/3680/51098/

Наразі в Україні можна вважати чинними щонайменше три стандарти, які, зрозуміло, різняться між собою.

По-перше, це «Правила відтворення українських власних назв засобами англійської мови», закріплені рішенням Української комісії з питань правничої термінології 19 квітня 1996 року. Саме він висить на сайті Верховної Ради — куди б, здавалося, офіційніше. Однак відкрити документ можна, лише набравши в командному рядку браузера адресу http://rada.kiev.ua/translit.htm — бо ж посилання на нього немає ні на першій сторінці, ні будь-де на самому сайті. Основна претензія до правил — вони пропонують не транслітерацію засобами латинської графіки загалом, а саме на англійську мову (англомовний варіант назви документа красномовніший: «Ukrainian—English transliteration table»). Про недоречність прив’язки до конкретної мови (хай навіть такої популярної) вже згадувалося вище: домогтися того, щоб кожен іноземець міг прочитати власні назви так, як вони звучать українською, — неможливо, хіба що записати їх міжнародним фонетичним алфавітом і змусити туристів його вивчити. Приміром, Cherkasy француз найімовірніше прочитає як «шеркасі» (з наголосом на останньому складі). Звукове значення літер і їх сполучень слід добирати з огляду на доцільність, а не їхнє звучання в тій чи іншій мові.

Однак цим недоліки правил не обмежуються: у «спрощеному варіанті» вони не мають позначення м’якості, йотація на початку слів позначається літерою «Y», в інших позиціях — літерою «і», так що Юрій перетворюється на Yurii. Незручність очевидна.

Однак, окрім згаданих правил, маємо ще два успадковані від радянських часів міжнародні стандарти: ISO 9:1995 — «Транслітерація кириличних символів у латинські — Слов’янські і не слов’янські мови» та міждержавний транслітераційний стандарт ГОСТ 16876-71. Як видно з назв, стосуються вони не лише української, а всіх кириличних мов.

Стандарти схожі між собою, ГОСТ містить два варіанти — один з використанням діакритичних знаків, другий без них. Є знаки пом’якшення, йотація передається літерою «J», наш знайомий Юрій нарешті стає Jurij. Щоправда, є й недоліки, скажімо, літери «и» та «і» позначаються однаково: «і». Втім, загалом обидва стандарти видаються досить зручними, якщо внести в них певні корективи, тож незрозуміло, навіщо було винаходити велосипед із англійською транслітерацією.

Нарешті, існує проект ДСТУ «Кирилично-латинська транслітерація українських назв і текстів», розроблений спільними зусиллями Інституту фундаментальних досліджень, Української наукової асоціації та Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології. Проект дуже вдалий, транслітерація відбувається без використання діакритичних знаків, «и» передається через «y», йотація через «j», розрізняються «г» та «ґ» тощо. Однак із не відомих науці міркувань проект і досі лишається проектом.