Прецендент для юриста/адвоката ? / Autoua форум

Вот Вы часто не принимаете мои доводы, основанные не на буквальном прочтении, а на ТОЛКОВАНИИ правовых норм, в т.ч. и конституционных. Даю ссылку, увидите, что это далеко не только мой подход, так поступают многие юристы по разным поводам. И правильно делают!

Ефективний захист права чи жорсткий позитивізм: який шлях обере українська система судочинства?

Більшість парадоксів правозастосовчої практики лежить у площині нерозуміння (наприклад, через низьку кваліфікацію окремих представників суддівського корпусу) або навмисного ігнорування норм законодавчих актів. І хоча цей висновок є суб’єктивним, він, тим не менше, ґрунтується на власному досвіді, який має характер найпереконливішого аргументу.
Суд є органом держави, тому на нього повною мірою поширюється правило ч. 2 ст. 19 Конституції України, яке проголошує, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Разом з тим, головним завданням суду є захист прав і законних інтересів осіб – учасників конкретного процесу. І всім відомо, що захист цей має бути ефективним і реальним.

Отже, як видно, саме в поєднанні мети діяльності суду з його завданнями й повноваженнями перевіряється життєздатність законодавства. Тобто норма, правильне застосування якої в рамках законної процедури забезпечує ефективний і реальний захист права, безумовно, здатна виконувати покладені на неї функції. Це теоретична модель, але й у ній закладено залежність очікуваного результату від правильності застосування конкретної норми. Неправильність застосування є наслідком некомпетентності та/або навмисного ігнорування. Все дуже просто, і з цього ми починали.

Але така схема не завжди може бути застосована, оскільки, попри наше бажання внормувати все і вся, життя постійно підкидає нам ситуації, про які в жодному законі (і навіть у коментарі до нього) не написано. Як бути суддям тоді, коли виникає потреба розв’язувати спір, застосовуючи системне тлумачення одного або декількох законів? І як тоді бути з правилом ч. 2 ст. 19 Конституції України?

На наш погляд, жодної дилеми тут немає. Історичний досвід України в складі пореформеної Росії, досвід інших держав (наприклад, Великобританії, де поряд із загальним правом – консервативним і негнучким – з’явилось і утвердилось право справедливості) доводять цю точку зору. Головне – визначитись із пріоритетами: найвищою метою є реальний ефективний захист права чи жорсткий позитивізм як самоціль? Якщо останнє, то навіть можливість застосування аналогії закону чи права не спонукає суддів її використовувати, бо це потребує додаткових зусиль.

Україна визначилась із пріоритетами: відповідно до ст. 3 Конституції України, “права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”. Перелік прав і свобод людини, закріплених Конституцією, не є вичерпним (ст. 22), а закріплені права й свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 64).

За таких умов нехай кине в нас камінь той, хто побачить крамолу в реалізації нами цього принципу