Його звали – Вася Я не можу сказати, що в нас з ним були взаємні почуття. Він як і другі коти в квартирі відчував хазяїном себе, а не когось іншого. Але він любив, нашу Маму, Мама любила його, я любив його, і я сподіваюсь (уже постфактум), що він також любив мене, своєю оригінальною котячою любов’ю… Заспокоюю себе тим, що я зробив мабуть все, що міг для того, щоб я не друкував цей текст, а він був не поблизу траси M03 (E40), метро «Бориспільська» де він майже п’ять років назад народився, а біля мене на дивані. Свої відчуття дуже важко передати в тексті! За своє свідоме життя мені довелося похоронити двох бабусь і одного дідуся, а також вчора Васю… Відчуття в деякій мірі, для мене дуже схожі… Але коли були бабусі і дідусь від мене не залежало нічого. В даному, конкретному, випадку я відчуваю себе винним… Можливо, я з ним тиждень ходив в погану ветеринарну клініку. Можливо я його погано годував, що визвало таку хворобу в результаті якої він помер…
…
Васику, ми з Мамою, а також друзями яких ти знав і любив, дуже сумуємо…
-->
Співчуваю... Гарний був хлопець... Але нажаль наші брати меньші йдуть від нас дуже швидко...
Димыч, не пугай. Моей кошке скоро 9 , а Игуашке два. Я не хочу собирать черные ленточки... А врачи бывают гады натуральные. Моей Игуашки эта сволочь боялась больше змеи. А Игуашка то мирное существо, не шипит даже...Страшно это всё....Держись, друг...
.
Сочувствую... Коты, как и люди - не вечны...
Прими мои соболезнования! Потерять друга очень тяжело, по себе знаю! Пусть воспоминания о прошлом вместе будут светлыми! Пусть новая животинка появится в доме и смягчит потерю любимца.
Соболезную.
Соболезную
Камрад, ему там лучше, поверь. Жалеть нет смысла.. Жалеть только в виду нашего эгоизма - нам жаль терять близких людей и животных. Так что думаем о хорошем - котейке там живётся сметанно и валерьянно.. Это мы тут остались мучаться... Пять лет радости подарил, на том и спасибо! И взял отгул.
соболезную
Жаль... Слова не способны передать сочувствие
Соболезную.
Дим, он сейчас в своем кошачьем раю.... верь.
Моему собакену сегодня могло бы исполниться 10 лет, но... 4,5 года его нет... я тоже чувствую себя виноватой, но время потихоньку лечит (ооочень медленно...). трудно, но держись.
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
-->
