На шляху до Аргентини і назад пересаджувався в Римі. Утриматися і не вийти в місто - не реально. Рим - вічне місто, і цим усе сказано. Його неможливо забути. Насправді, зовсім необов'язково ходити за натовпом туристів (хоча не втримався, глянув знову на Колізей, на Римські Форуми, на фонтан Треві і на площу Іспанії, де ніколи немає де яблуку впасти). Насправді, життя - це там, де трамваї з фанерними сидіннями, обломки римських колон у дворах, "кафе корретто" у барі. Там, де життя йде, не звертаючи жодної уваги ні на кого. Без зайвого лоску, але не без шарму. Два райончики в Римі давно люблю по-справжньому. Це - пьяцца Навона з її риночком, фонтаном Нептуна, обшарпаними стінами будинків і палаццо, яким по 5-6 віків. І це - Трастевере з його зовсім особливим, якимось навіть і не римським духом. Як мені здалося, Рим перед Новим роком виглядав десь приблизно так
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
