Система "Визир" признана несертифицированной (3/3) / Autoua форум

как и обещал отписываюсь:
позов вчера задовільнили

вот последний вариант самого позова:

До Солом’янського районного суду міста Києва
03680, місто Київ, вул. Максима Кривоноса, 25

Позивач:
Телефон +38

Відповідач:
Старший інспектор Дорожньо-патрульної служби
Уманської роти Дорожньо-патрульної служби
Державної Автомобільної Інспекції України в Черкаській області
ст. лейтенант
Склярук С.А.
Службова адреса: 20300 м. Умань,вул. Ленінградське шосе, 12
Телефон: +38 (04744) 3-99-70

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування
постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
№ 8252 від «31» травня 2009року

Цей адміністративний позов підлягає розгляду у судах на підставі частини 3 статті 288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить винятку для постанов, винесених у порядку статті 14-1 КпАП України.
16.06.2009 року мною, у поштовій скриньці, було знайдено конверт, відправлений 10.06.2009 року Уманською ротою ДПС ДАІ України в Черкаській області.
В конверті знаходилась постанова № 8252 від 31.05.2009 року та 3 фотографії автомобіля Фольксваген державний номер __________, що належить мені на праві власності. Постанову складено ст. інспектором ДПС Уманської роти, ст. лейтенантом Скляруком С.А. на моє ім’я, про скоєння правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.
У вказаній постанові зазначено, що я 31.05.2009 року о 10 год. 42 хв. 53 сек., керуючи автомобілем Фольксваген державний номер _________ на 190 кілометрі автодороги Київ-Одеса, нібито вчинив правопорушення, рухався зі швидкістю 155 км/год та перевищив дозволену швидкість руху на 45 км/год. Я дійсно 31.05.2009 року на вказаному автомобілі рухався по автодорозі Київ-Одеса, але встановленої законом швидкості не перевищував, дотримувався Правил дорожнього руху. Крім того, зі мною в автомобілі знаходилась моя дружина ___________, яка разом зі мною спостерігала момент фото фіксації інспектором швидкості руху та може підтвердити, що в момент проведення такої фіксації автомобіль темного кольору здійснював обгін мого автомобіля і його швидкість дійсно була в межах вказаних в протоколі. Тобто, вказана швидкість 155 км/год. є досить сумнівною, тому що радіолокаційний відео записуючий вимірювач швидкості «Візір» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч і/або більший за розмірами. У той же час технічні характеристики приладу дозволяють захоплювати усе видиме в зоні 400 метрів, а в деяких випадках навіть більше - 500-700 метрів, тобто технічні характеристики приладжу «Візир» дозволяють вимірювати швидкість руху автомобіля на відстані 400 метрів, однак в той же час даний прилад, виходячи з його технічних характеристик може фіксувати правопорушення шляхом фото фіксації тільки на відстані до 80 метрів оскільки прилад «Візир» вибирає авто з максимально ефективною відбиваючою поверхнею, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість автомобіля, який здійснював обгін та рухався поряд в крайній лівій полосі для руху. У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів мені надано не було. Біль того, звертаю увагу, що інспектор використовував прилад «Візир», який не сертифікований в Україні, процедуру державної експертизи цей пристрій не проходив. Дані приладу, яким користувався інспектор не можна вважати належними доказами у даній справі, оскільки він не має документального підтвердження своєї відповідності вимогам, встановленим нормативно-правовими актами
Згідно з пунктом 18 статті 16 Закону України «Про Державну службу спеціального захисту зв’язку та захисту України» на Державну службу спеціального зв’язку та захисту (Держспецзв’язок) покладається належні обов’язки по організації стандартизації, метрології та сертифікації приладів, містять елементи криптографічного та технічного захисту інформації. Тільки дані приладів, пройшли сертифікацію Держспецзвязку можуть бути використані для провадження передбачених законом процесу. Але у документі (лист Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 25.03.2009 р. № 8/1-817) чітко визначено що пристрій автоматичної порушень ПДР «Візир», незважаючи на необхідність, для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзвязку не надавався, жодних процедур державної експертизи не проходив. Про необхідність проведення такої експертизи служба Держспецзв’язку проінформувала керівництво МВС ще минулого року (вихідний документ № 8/1-2161 13.11.2008 р.)
Використання засобів негласного отримання можливе виключно за згодою суду для проведення оперативно-розшукової діяльності. Також проведення такої негласної даних прямо порушує статті 28, 31, 32 Конституції України, де чітко описуються права громадянина України на повагу честі совісті, на вільне пересування, а також неможливості використання конфіденційної інформації, що зібрана незаконним способом.
Виникають сумніви щодо своєчасної перевірки (не сертифікація!) приладу «Візир» серійний номер відповідно до Постанови, яка повинна провадитись кожні півроку.
Наказом № 45 МВС України від 03.02.1992 р. (вступив в чинність 01.03.1992 р.) чітко встановлено, що для фіксації перевищення швидкості потрібно користуватись тільки перевіреними приладами, точність яких підтверджується метрологічним свідоцтвом. Відповідно до вимог ст.2, 9 та 15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» при відсутності вищезазначеного метрологічного свідоцтва, показання приладів фіксації швидкості руху не можуть бути відповідними доказами.
Працівники ДАІ мене не зупиняли, протокол про порушення не складали, копїї протоколу мені не вручали.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі, у постанові не повинно бути вказівок що саме мною, власником транспортного засобу було скоєно адміністративне правопорушення. Частиною 6 ст. 258, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.
Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність людини.
Прилад, «ВИЗИР» яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото – чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, яки працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону. У підтвердження того факту що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути надана судові представником відповідача. В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні характеристики», чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний але ніяк не автоматичний.
Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (мого автомобіля), що вже неодноразово доводилось Прилад має регулювання поля зору і воно може спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні доданого до постанови належить саме до мого автомобіля.
У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 року №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до статті 258 КпАП України, «копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови». Зважаючи на те, що постанова була винесена 31.05.2009 року, її слід було відправити не пізніше 03.06.2009 року. Проте, як зазначено на відправній поштовій печатці, постанова була відправлена лише 10.06.2009 року. Зважаючи не те, що лист з постановою був отриманий мною 16.06.2009 року, прошу поновити мені строки на оскарження.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх в даному випадку покладено на відповідача.
Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 вищезазначеного кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зважаючи на викладене вважаю, що Постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушеннями Конституції та законів України, є не обґрунтованою, та незаконною. Виходячи з вищевикладеного, вважаю постанову незаконною та винесенню з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП,

ПРОШУ:
1. Поновити мені строк оскарження постанови № 8252 від 31.05.2009 року про накладення на мене – _________ адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень у порядку ст.289 КУпАП.
2. Постанову № 8252 від 31.05.2009 року про накладення на мене – ________ адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень визнати незаконною та скасувати.
3. Провадження по адміністративній справі – закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення..

Додатки:

1. доказ сплати судового збору – квитанція установи банку – 1 арк.;
2. копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 8252 від 31.05.2009 року – 1 арк.;
3. копії фотографій, що отримані разом із постановою № 8252 від 31.05.2009 року – 1 арк.;
4. копія конверту, яким надіслано постанову № 8252 від 31.05.2009 року – 1 арк.;
5. копія інструкції до приладу «Візир» – 10 арк.;
6. копія документу, виданого Держспецзв’язком України за вихідним номером № 8/1-817 25.03.2009 року – 2 арк.;
7. копія листа МВС України за вихідним номером № 17/350 від 12.06.2009 року – 2 арк.;
8. докази відправлення адміністративного позову від 24.06.2009 року відповідачу (квитанція, опис) – 2 арк.

Також прошу повідомити мене про час та місце розгляду справи.

«___» червня 2009 року ________________ __________________