Народ, неоднократно сталкивался с тем, что коллеги-велосипедисты приветствуют меня поднятой вверх рукой. Ну, отвечал тем-же, хотя лица вроде незнакомые, самые разные возрастные категории... Это что, просто байксолидарность или же такое "фа-фа" принято каким-то конкретным велоклубом?
типо солидарность!
ми часто так робимо в місті, але не завжди. а от на зборах поки доїдеш, то разів сто привітаєшся з абсолютно незнайомими людьми. до речі, в тебе велоформа (одяг, шлем) є, бо велокияни не дуже люблять тих хто без неї їздить, вони за безпеку. якшо немає форми, то не розумію навіщо вони з тобою вітаються, а якшо є, то само собою свій
Здороваємося. Зупиняємося, якщо є підозра, що в камрада щось трапилося. А якщо дівчина, то часом не обганяємо (сзаду вид краще, хоча і на завше). Я, часом, коли наздоганяю дівчат в місті - їду сзаду-зліва, якщо по дорозі. Страхую, так би мовити. Коли наздоганяю хлопців - намагаюся відірватия, обігнати. Але буває, що вони ХЗ як, а я після 200, 150 ітд... Тоді важко... дуже
Був випадок прикольний: їду по варшавці до Києва. Гостомель. Сидить з іншої сторони хлопчина на МТБ. Зупиняюся. "Як справи?" - "Та все нормально, друзів чекаю! (сміється)". Їду далі. На зустріч (кілометрів зо два проїхав) їдуть 2 на БМХ (маленькі такі лісопедики) та один на стріті (лісопедік великий, але одна передача і сідла нема). УВАГА: вони так дофіга їхали. Бо менще ніж дофін\га там просто ліс. Я тодді зрозумів, чому той МТБшнік сміявся...
пока только шлем одеваю.
Ого--- таки путешественники настоящие. Особенно тот, что без седла.
Приветствия есть разных типов - поднятая рука, кивок головой, разжатие ладони на руле, звоночек или другой аудиовизуальный сигнал. Велосипедистов раньше было мало м все знали друг-друга лично или через общих знакомых, а потом традиция сохранилась. Шоссейники не любят приветствовать никого - тяжело им руки от руля оторвать
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
