Нещодавно передивився.Сильний фільм.Духовно.Я думаю,якби у нас були сусіди (росіяни) по образу мишлення яке ніс в народ герой фільму,то в нас не було проблем ні з газом, ні з транзитом товарів, ні з дружніми стосунками...За війну на Кавказі всі читали б лише в історичних книгах. Де та духовність у росіян про яку казав отець Олександр?чому я її не бачу? Що хотів автор фільму сказать?Здається про те що колись,до війни Руська Православна Церква,в Росії,була сильною і мала вплив на людей та їх світогляд.Глядач спитає-а що ж зараз?А зараз залишився лише інститут(бізнес) Російської Православної Церкви тісно пов'язаний з політикою і все.імха. Доречі у нас становище не краще.ні моралі,ні культури життя і любові до ближнього не кажучи вже за інше. Вважаю,в цьому фільмі Сергій Маковецький зіграв свою найкращу на сьогодні роль ну і про основне:
Описание Поп Июнь 1941 года. В маленьком селе Закаты на границе с Латвией живет настоятель небольшого прихода, отец Александр. Через два часа он закончит воскресную службу. Через два дня в село войдут немецкие войска. Через два месяца в жизни священника Александра Ионина начнется самая важная миссия, в которой не будет громких подвигов и библейских чудес, а главным станет возрождение веры народу, напуганному войной, угнетенному и "своими" и "чужими". Он станет их героем и навсегда войдет в историю, как участник Псковской Православной миссии, которую считают "Вторым крещением Руси".
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
