Можна сказати, що збулася мрія ідіота: через кілька років нарешті добрався до Гучі. сабор трубача . Що таке Гуча? Щось середнє між смт і селом (по-сербськи - варошица) на південь від міста Чачак, де щороку проходить фестиваль духових оркестрів (Драгачевски сабор трубача). Цього року був уже 50-й сабор, і тривав не три дні, а цілих 10 (я був 5). Оркестри - як правило, провінційні, з недалеких місцевостей, часто - селянські, але дуже непоганого рівня. Я в останні роки їх знаю рівно три (оркестри Екрема Мамутовича, Деяна Петровича і Деяна Лазаревича), вони стабільно серед переможців і призерів. Що ще таке Гуча? Це кілька днів доброзичливого і позитивного божевілля (насправді - випуск пари), поле стадіону, заповнене так, що ніде яблуку впасти, гори (Шумадія). Цього року це іще - Брегович з півнем, якого він нібито врятував від участі бути з'їденим. Його вислів "tko ovdje ne poludi - taj nije nоrmalan" (хто тут не збожеволіє - той ненормальний) був выдразу повторений тисячу разів людьми, пресою, ТБ по всіх Балканах. Його "Калашнікова" і "Месечіну" зустрічають фейєрверком. Уміє заводити. Це також - ракія (котується тільки "домача шліва"), "прасе" чи "ягнє" на вертелі, яких гості немилосердно з'їдають тоннами, майки із знаменитим уже написом "Jебеш земльу коjа Гучу нема" (у сербській мові немає самого поняття матюків), а потім після концерту танцюють на стільцях у кафані "Лав", під звуки тих самих духових оркестрів. Це - просто неповторна атмосфера, яка може бути тільки на Балканах, і якою переповнені фільми Кустуріци. Він насправді нічого не видумав, а просто взяв із життя. Як і Брегович свою музику. Гуча має своїх ветеранів не тільки серед музикантів, а і серед фанатів, які вже багато років приїжджають щороку. Але це вже, мабуть, перебор...
Маршрут: Київ-Будапешт (зустріч із друзями, ночівля)-Белград (зустріч із друзями, ночівля)-"аутопут"-Топола-Чачак-Гуча, 1771 км. Кордони: Лужанка/Берегшурань - 1,5 години (35 хв. - українська сторона, 55 - мадьяри), Рьоске/Хоргош - 25 хвилин разом. Поліція: в Угорщині на М3 і М5 тільки на з'їздах, у Сербії - на кожному кроці. Як і у Чорногорії (дорога Белград-Ужіце-Подгоріца-море). Трафік - серйозний, особливо по дорозі у Чорногорію, середня швидкість там цілком може бути 50 км\год.
а поподробнее с фотками ?
а поподробнее с фотками
Оксано, я би із задоволенням, але "факір бил п'ян..." Тобто, у той час, коли нормальні люди знімають, наша компанія теє, відсипалася.
Постараюся просто трошки описати. 1. Гуча сама по собі мало чого варта. Звичайне собі таке щось у горах. У Сербії взагалі мало що не в горах, крім Воєводини і Белграда. Увесь цимес тут відбувається в серпні, коли триває сАбор трубАча (типу фестиваль трубачів). Тоді місцеве населення і приїжджі комерсанти заробляють на рік уперед, оскільки неможливо знайти кімнату, де б з носа не дерли мінімум 20 євро за ніч. При цьому це не кімната (соба) у Чорногорії чи Далмації максимум на двох, з усіма зручностями. Це - общага а-ля Крим, повний унісекс і всьо такоє, з одним туалетом на дві кімнати. Правда, тут треба ще й місця знати. Мій газда (господар) Предраг а) готував свадбарскі купус (щось типа бігосу) на не знаю скільки персон, не менш як на 20, і зарядив друга-м'ясника на "прасе" (порося) на стільки ж рил. По-друге, ракія у Предрага, шикарної очистки і смаку шліва (сливова) обходилася у 400 динарів (4 євро) літр. Не кажучи про багато що іншого, типово слов'янського. Найсмішніше, що логістикою керував мій друг - італієць. Передісторія полягала в тому, що серед моїх друзів є фанати Гучі, які туди приїжджають за найменшої можливості. В мене вийшов усього другий раз (перший - у вже далекому 2002-му). Історія полягає в тому, що у дні фестивалю в Гучі встановлюється якась дуже особлива атмосфера - божевілля, причому загальне, але без найменшого натяку на насилля, мордобої і т.п. За час нашої тусовки бувало всяке, але ніхто нічого ні в кого не вкрав (що зараз уже велика рідкість). Просто всі люди браття. Концерти фінальної частини, а також концерти Бреговича і місцевої попси відбувалися на стадіоні, де яблуку не було де впасти - і при цьому дуже приязно знайомилися, говорили, пили пиво і т.д. Дуже багато молоді - що мабуть, є позитивом. Мабуть, хотілося б, щоб і мої діти якось поважали і традиції. Величезний драйв - бачити, як молоді серби співають за оркестром народні пісні і танцюють коло. Правда, при цьому вони чомусь люблять жбурляти "на кого бог пошле" стакани з пивом - але добре, що вже хоч не стріляють (раніше бувало). Бачено трохи українців з Харкова, хлопці теж уже не вперше приїжджають. Взагалі, потроху визріває ідея організувати щось типа сталої делегації, починаючи з оркестрів, меценатів і закінчуючи групою підтримки. Адже, йолкі-палкі, в нас теж є що показати! Брегович. Так само відрив, зрив башки - хоч усе це вже тисячу разів бачив і чув. Але там воно - справжнє, живе, з самого життя. Брега якось не старіє ні фіга - можливо, тому що його музика, яка є не що інше, як обробка народних мотивів - це і є життя. туточки трохи слайдів з мордами моїх друзів. ось тута ще трошки, зробленого телефоном (не бити ногами, пліз).
Дорога - тисячу разів описана: Київ-Житомир (місто)-Любар-Кременець-Броди-Львів(окружна)-Мукачево-Берегово-Лужанка (кордон)-матріца-М3-Будапешт (ночівля і маленька п'янка з друзями)-М5-Сегед (окружна)-Рьоске (кордон)-Хоргош (кордон)-Нові Сад (зупинка на каву) -Белград (ночівля, середня п'янка із друзями)-Чачак (окружна) -Гуча (велика п'янка у міжнародній компанії+великий амбьянс+відрив+позитивний заряд) . Далі - Пожега-Ужіце-Прієполє-Бієло Полє-монастир Морача (зупинка на каву+екскурсія у монастир 12 століття)-Подгоріца-туннель-Петровац на мору (море)-Котор (кава в старому місті)-Дебелі Брієг (кордон з Хорватією)-Дубровнік (два дні серед друзів+море)-"аутоцеста"-Загреб-Летенє (кордон)-М7-поворот на Секешфехервар (ночівля)-Бегерегшурань (кордон)-Берегово-Мукачево-Львів-Кременець-Житомир-Київ. Власне, і все...
Відповісти
Поперед.
Зміст
Наступ.
Гілками
?
Тобто, у той час, коли нормальні люди знімають, наша компанія теє, відсипалася. 
