Неконстутиционность ЗУ Про судоустрій і статус суддів

В ответ на:

---

Уповноваженому Верховної Ради України
з прав людини
Карпачовій Ніні Іванівні
01008, м. Київ,
вул.Інститутська, 21/8
тел. +38-044-253-2203

ХХХХХ ХХХХХ ХХХХХХ
громадянина України,
що проживає за адресою
02232, м. Київ,
просп. Маяковського 565, кв.745
Контактний телефон: +38 (050) 555-5555
Електронна пошта: ssss@sss.org.ua

З В Е Р Н Е Н Н Я

03.08.2010 набрав чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Даний закон був прийнятий у другому читанні, хоча було розглянуто лише 550 з 1700 поправок та зауважень. Більше того, був цілковито проігнорований висновок Головного юридичного управління (Зауваження до проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 6450) у якому чітко заявлялось про невідповідність положень Проекту Закону «Про судоустрій і статус суддів» положенням Конституції України. Більше того, у листі Голови Верховного Суду України В. Онопенка від 12.07.2010 року Президенту України В.Ф.Януковичу було вказано на ряд суттєвих недоліків у прийнятому Законі України та виражене прохання застосувати право вето. Втім, Гарант не дослухався до зазначених аргументів.

Згідно ст. 150 Конституції України громадяни України, нажаль, не мають права направляти конституційні подання до Конституційного суду України щодо питань визнання неконституційними окремих положень Законів України. Втім, таким правом наділений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

У зв’язку наведеним вище,

ПРОШУ:

1. Ознайомитись з аргументами щодо визнання неконституційними деяких положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (дивись додаток «Проект Конституційного подання»).
2. У разі згоди з наведеними підставами скористатись правом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і звернутись до Конституційного Суду України з метою захисту прав і свобод, яких позбавлено ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме права на апеляційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

ДОДАТКИ:

1. Проект Конституційного подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI – 1 аркуш.

---

В ответ на:

---

ПРОЕКТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПОДАННЯ
щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень
Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI

Відповідно до статей 147, 150, 152 Конституції України звертаємося до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р., / № 55/1 /, стор. 7, стаття 1900, код акту 52172/2010).

Підставою для визнання неконституційним ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI ) є невідповідність ч.3 ст.22 Конституції України.

Законом N 2453-VI внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема ч. 2 ст. 171-2 позбавляє громадян права на апеляційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Право на апеляційне оскарження у зазначеній категорії справ було присутнім у попередній редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час ч.3 ст.22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI звужуює обсяг прав громадян, що суперечить статті ч.3 ст.22 Конституції України.

Виходячи з наведеного, прошу Конституційний Суд України:

1. Визнати ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI ) таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

---

В ответ на:

---

А ти часом в депутати не зібрався?

---

В ответ на:

---

если деньги есть, писульки не нужны.
если денег нет, писульки не помогут.

---

В ответ на:

---

Якщо є чимала пісюлька, то писульки помогут.

---

В ответ на:

---

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України
належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність):
законів та інших правових актів Верховної Ради України;
{ Офіційне тлумачення положення абзацу другого пункту 1 частини
першої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002
( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }
актів Президента України;
{ Офіційне тлумачення положення абзацу третього пункту 1 частини
першої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002
( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }
актів Кабінету Міністрів України;
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України;
не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного
Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

---

В ответ на:

---

ну и че? ты написал им, ихний начальник отдела подписал тебе отписку, которую какая то дефффочка написала, полегчало:)?

---

В ответ на:

---

Может посоветуешь по теме, как эффективней добиться отмены статьи 171-2 КАС?

---

В ответ на:

---

питання про відкриття конституційного провадження у справі
за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень статей

---

В ответ на:

---

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.

Під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих самих норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (Ухвала Конституційного Суду України від 12 травня 2010 року N 31-у/2010) .

Аналіз змісту конституційного звернення свідчить, що автор клопотання не навів фактів неоднозначного застосування судами положень статей 41, 55 Конституції України, статей 328, 331, частин першої, третьої статті 368, статей 391, 392 Цивільного кодексу України, статей 60, 63, 66, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, статей 18, 19 Закону. Натомість Панченко Ю.Г. фактично висловлює незгоду із судовими рішеннями, які набрали законної сили.

---

В ответ на:

---

Может посоветуешь по теме, как эффективней добиться отмены статьи 171-2 КАС?

---