покритикуйте позовну заяву к страховой / Закон, страхування та кредити

П О З О В Н А З А Я В А
11 жовтня 2008 року між ______(далі - Позивач) та ТДВ «СК «Індіго» (далі - Відповідач) було укладено договір №__________ страхування транспортного засобу (далі - Договір) автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску державний номер АА (далі – Автомобіль). Строк дії договору – 7 (сім) років.
Як вбачається із довідки про дорожньо-транспортну пригоду Сосницьного ВДАІ №16/2-011210/1 від 01.12.2010 року, 29.11.2010 року в 13:15 на автодорозі Чернігів- Міна- Сосниця- Гремяч 115+420 км. сталася дорожньо-транспортна пригода. Так, «Під час руху водій автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER дне впорався з керуванням, з’їхав до зустрічного кювету та здійснив зіткнення з деревом».
Відповідно до п. 4.2.4. ч. 3 Договору, «При настанні події, що може бути визнана страховим випадком, негайно, але у будь-якому випадку не пізніше 2 (двох) діб (за винятком вихідних та святкових днів) повідомити про це Страховика і підтвердити це повідомлення в письмовій формі».
На виконання вимог передбачених п. 4.2.4. ч. 3 Договору Позивач повідомив Відповідача про настання страхового випадку та підтвердив його в письмовій формі надавши всі необхідні документи, які вимагалися Відповідачем.
Вартість ремонту розрахована та підтверджується звітом про оцінку, яка проводилося на підставі заяви «СК «Індіго» та з’якого вбачається, що вартість ремонту значно перевищує загальну страхову суму на відповідний період страхування яка становить 105 717,00 грн. (сто п’ять тисяч сімсот сімнадцять гривень 00 коп.)
Позивач згідно до умов Договору виконав усі дії, які він повинен бути виконати: повідомив компетентні органи, страхувальника, після чого Позивач звернувся із заявою для отримання страхового відшкодування.
Зазначений страховий випадок був зареєстрований Відповідачем за №.
Але 18.01.2011 року Відповідач відмовив йому у виплаті страхового відшкодування зазначивши:
«У відповідності до Ваших пояснень: «29.11.2010 года я двигалея на автомобиле Мицубиши-Аутлендер г/н АА двигателя в сторону г. Чернигова по дороге Чернигов - Гралич на 115 км. Из-за скользкой дороги я не справился с управлением и машину отбросило в кювет, где произошло столкновение с деревом. В результате повреждена передняя часть автомобиля. Я вызвал сотрудников ГАЙ и скорую помощь, позвонить в страховую компанию 29.11.2010 года не было возможности».
Відповідно до пункту 5.1.6. розділу 5 "Обмеження страхування та виключення зі страхових випадків" Умов страхування до Договору страхування та пункту 6.3.3 Правил страхування, не є страховим випадком подія, що сталася із застрахованим транспортним засобом внаслідок використання не за призначенням або з порушенням умов технічної експлуатації (відповідно до приписів Виробника).
Вимогами Інструкції з експлуатації Mitsubishi Outlander встановлено, що на засніжених та зледенілих дорогах потрібно рухатись на зимових шинах або з ланцюгами проти ковзання. Однак Страхувальником було знехтувано цією вимогою виробника і на Застрахований ТЗ не було встановлено зимових шин. Таким чином Страхувальником було допущено порушення умов технічної експлуатації відповідно до приписів Виробника.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 9.6.1.7 Правил страхування відповідність обставин настання страхового випадку виключенням чи обмеження страхування, встановлених Договором страхування є підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, на підставі пункту 5.1.6 Умов страхування до Договору страхування та пунктів 6.3.3 та 9.6.1.7 Правил страхування, ТДВ «СК «Індіго» повідомляє, що на жаль, немає правових підстав для виплати Вам страхового відшкодування по даному випадку».
Зазначена відмова Відповідача у виплаті стразового відшкодування є безпідставною, незаконною, такою, що протиречить нормам Закону України «Про страхування», Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільному кодексу України.
Незрозуміло чому Відповідач з пояснень Позивача відносно того, що «Из-за скользкой дороги я не справился с управлением и машину отбросило в кювет» зробив висновок, що дорога була «засніжена та зледеніла» у розумінні інструкції з експлуатації MITSUBISHI OUTLANDER та чинного законодавства України.
При цьому, під час ДТП MITSUBISHI OUTLANDER було укомплектовано шинами Yokohama Geolender G035 215/55/R17 94V. Зазначені шини відсутні у роздрібній продажі та можуть бути придбані лише разом з автомобілем марки MITSUBISHI та є «всесезонними» тобто використовуються у будь-яку погоду та пору року. Твердження Відповідача про те, що зазначені шини є літніми є безпідставним та необґрунтованим.
Також, на сторінці 6-33 розділу «Дії та складні ситуації», «На засніженій або зледенілій дорозі» після пункту «на засніжених та зледенілих дорогах потрібно рухатись на зимових шинах або з ланцюгами проти ковзання» є пункти:
«уникати руху з високою швидкістю, різкого розгону і гальмування, а також різких поворотів;
при гальмуванні на такій дорозі можливий юз коліс і занесення автомобіля. При зменшені зчеплення шини з дорогою колеса можуть зірватися в юз і зупинити автомобіль звичайними прийомами гальмування буде складно. Гальмування здійснюється по різному залежно від того чи встановлена на автомобілі анти блокувальна система гальм (АБС). Тому що на вашому автомобілі встановлена анти блокувальна система гальм (АБС), слід сильно натискати на педаль гальма й утримувати її в натиснутому стані;
дотримуватися збільшеної дистанції до автомобіля, що рухається попереду й уникати різкого гальмування».
Слідуючи логіці Відповідача у зимовий період під час будь-якого ДТП завжди порушено один із приписів інструкції з експлуатації автомобіля: чи то страхувальник набрав високу швидкість, або здійснив різкий розгін/гальмування, чи не уникнув різкого повороту, або неправильно гальмував під час того як його автомобіль пішов в юз, чи не дотримувався збільшеної дистанції до автомобіля попереду. Фактично при ДТП в зимовий період Відповідач взагалі не несе ніякої відповідальності та завжди для відмови в відшкодуванні може послатися на неправильну експлуатацію автомобіля.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, «Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», «Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач».
Тобто, відмова Відповідача у виплаті страхового відшкодування та посилання не дотримання правил експлуатації автомобіля протирічить принципу добросовісності розумності справедливості передбачених п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України та порушує принцип рівності, що є порушенням прав Позивача, як споживача страхових послуг.
Ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що «Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством».
Згідно п. 2.3. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року зі змінами та доповненнями, «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виготовителів та іншої нормативно-технічної документації».
Згідно п. 31.4 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року зі змінами та доповненнями, «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно законодавству при наявності технічних несправностей та невідповідності вимогам, переліченим в даному пункті», в тому числі в п.31.4.5 перелічені вимоги щодо колес та шин.
Вимоги до технічного стану, що знаходяться в експлуатації автотранспортних засобів викладені в ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та засоби контролю».
Однак, ні в Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року, ні в ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та засоби контролю» не передбачено ні «зимових шин» ні «літніх шин», тобто немає заборони щодо експлуатації транспортних засобів при використання покришок (шин), що не відповідають сезону експлуатації.
При цьому технічних несправностей чи/та невідповідності вимогам експлуатації Автомобіля не було, а причиною ДТП згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду Сосницьного ВДАІ №16/2-011210/1 від 01.12.2010 року стало те, що Позивач не справився з керуванням, за що в подальшому його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 17 Закону України «Про страхування», «Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування».
Правила страхування повинні містити крім іншого, виключення із страхових випадків і обмеження страхування.
Ні Правила страхування, ні Договір, ні чинне законодавство не містить такого терміну як «зимові шини», «літні шини», а отже не дає підстав Відповідачу посилатися на відсутність «зимових шин» як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», «Добровільне страхування – здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства».
Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», «Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі».
Подія, яка відбулась з Позивачем є страховий випадок, який передбачений п.2 ч. 3 Договору страхування та ст. 8 Закону України «Про страхування».
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, «За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», «Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування».
Згідно ч. 1. ст. 526 Цивільного кодексу України, «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)».
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, «У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди».
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що «Договір обов’язковий для виконання сторонами».
Ч. 1 п. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України встановила, «Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.»
Відповідно до п. 4.1.4 ч. 3 Договору «При настанні страхового випадку скласти Страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити страхувальника про відмову у виплаті у строки, передбачені цим Договором.»
Згідно п. 7.2 ч. 3 Договору, «Для всіх страхових випадків крім «Викрадення» застосовуються такі положення – після одержання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, Страховик протягом 10 (десяти) робочих днів складає Страховий акт та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснює її протягом 5 (п’яти) робочих днів після складання Страхового акту.»
Останній документ який вимагався Відповідачем та передбачений п. 6 ч. 3 Договору був наданий Позивачем 09.12.2010 року. П’ятнадцять робочих днів, передбачених для складання страхового ату та виплати страхового відшкодування закінчуються 30.12.2010 року.
Відповідно до ст. 922 Цивільного кодексу України, «У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом».
Згідно п. 10.5. ч. 3 Договору, «За несвоєчасне проведення розрахунків винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягають сплаті, за кожен день затримки.»
З 10.08.2010 року облікова ставка НБУ становить 7,75% річних.
Таким чином, сума неустойки починаючи з 31.12.2010 року станом на 02.02.2010 року становить: 105 717,00 грн. (страхового відшкодування)*15,5% (подвійна облікова ставка НБУ)*33 (кількість днів прострочення)/365 (кількість днів у році) = 1481,48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Таким чином на Відповідача законом покладений обов'язок сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
3% річних станом на 02.02.2011 року складають: 105 717,00 грн. (страхового відшкодування)*3%*33 (кількість днів прострочення)/365 (кількість днів у році)=286,74 грн.
Станом на 02.02.2011 року заборгованість Відповідача по Договору складає:
105 717,00 грн. – страхове відшкодування;
1481,48 грн. – пеня;
286,74 грн. – 3% річних.
Загалом сума заборгованості складає 107 485,22 грн. (сто сім тисяч чотириста вісімдесят п’ять гривень 22 коп.).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», «Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості».
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», «У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи».
Таким чином, Відповідач грубо порушив умови Договору страхування, а саме: не виконав свої зобов’язання - не склав страховий акт, не виплатив страхове відшкодування, тим самим порушив права Позивача, як споживача на якісні страхові послуги.
Відповідно ч.3 ст..22 Закону України «Про захист прав споживачів», «Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав».
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 922, 979 988, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 33 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 6, 8, 16 Закону України «Про страхування», «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року зі змінами та доповненнями, ст. ст. 5, 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України,

П Р О Ш У:
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (ЄДРПОУ 33831166) на користь ___________ заборгованість у розмірі 107 485,22 грн. (сто сім тисяч чотириста вісімдесят п’ять гривень 22 коп.), яка включає 105 717,00 грн. страхового відшкодування, 1481,48 грн. пені та 286,74 грн. 3% річних.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (ЄДРПОУ 33831166) на користь _____________ сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

Додатки:
1. Квитанція про сплату ІТЗ;
2. Позовна заява для Відповідача;
3. Копія договору страхування наземного транспорту від 11.10.2008 року №___ – 2 прим.;
4. Копія довідки з ДАІ – 2 прим.;
5. Копія листа надходження страхових документів – 2 прим.;
6. Копія листа від 18.01.2011 року 14/2-180111/1 – 2 прим.;
7. Копія сторінки 6-33 із інструкції з експлуатації MITSUBISHI OUTLANDER – 2 прим.