Північний Кіпр / Архів автоподорожей

Хоч це і не автомобільна подорож, але думаю може бути цікаво тому що цього разу напрямок, куди не часто доходять ноги українців, отже, мова про невизнану Турецьку Республіку Північного Кіпру. Як відомо, світова спільнота не визнає Північну частину, як окрему державу (розділ у теперішньому стані відбувся понад 30 років тому) і до 2003 року потрапити туди можна було лише з Туреччини, проте для нас, українців, мало що змінилося, оскільки, для в’їзду до Республіки Кіпр нам необхідна віза

, тому подорож відбулася за старим варіантом. Варто сказати, що після відкриття кордонів чимала частина турецьких кіпріотів отримала „південні” паспорти і це означає, що вони тепер – громадяни держави-учасниці Європейського Союзу і мають всі відповідні вигоди.
Отже, отримавши запрошення місцевої організації взяти участь у їх пізнавально-розважальному заході почалось планування подорожі. Як зазначав потрапити туди, якщо немає кіпріотської візи можна лише з Туреччини, літаком або паромом. Можливо паромом і цікавіше, проте за ціною з літаком майже однаково і не треба їхати в порт. Літаком 2 варіанти Турецькими авіалініями з Києва до Стамбула і звідти в Ерджан (аеропорт Пн Кіпру), або інший варіант, яким я і скористався – чартером до Анталії і звідти літаком Турецьких Кіпрських авіаліній на Кіпр, це вийшло десь на 100 USD дешевше ніж Турецькими авіалініями. Отже, придбано квиток на чартер в „Сам” за 230 USD через інтернет з Анталії в Ерджан за 72 USD (в один бік, різниці в ціні майже немає чи брати одразу туди-назад, чи окремо). Як виявилось рішення придбати квиток заздалегідь було дуже правильним – в літаку жодного вільного місця, сезон.
Віза на Пн Кіпр безкоштовна, видається в аеропорту у формі листочка в якому необхідно написати своє ім’я, номер паспорту та громадянство, на нього ставлять штампи про прибуття і вибуття, важливо не допустити їх потрапляння в паспорт, тобто де-юре особа ніби на острові і не була

.
Ізоляція Пн частини має і позитивні моменти – на відміну від Пд. частини (я там був кілька років тому) природа більш недоторкана, туристів менше, при наявності автомобіля можна знайти пляж де ви будете одні, найбільше це стосується охоронюваного державою району Карпаз, як висловлюються турки, цей район тільки для віслюків, промислового будівництва там немає, натомість є окремі фермери і дикі віслюки, які успішно розправляються з результатами їх роботи

, проте фермери безсилі – віслюки також охороняються державою, як національне багатство. Окрім цього Карпаз – це великі, майже безлюдні золотисті пляжі. Чому безлюдні? Туди можна доїхати тільки власним (прокатним) транспортом, і готелі практично відсутні. З прокатом автомобілів проблеми немає. В основних містах Нікосія (Лефкоша), Фамагуста (Магуса), Кіренія (Ґірне) є кілька прокатних контор, а в туристичних місцях багато агентів, головне мати гроші, посвідчення водія, і бажано принаймі 25 років (але для іноземців роблять пільги у цьому питанні) і звісно ж треба бути готовим до того, що кермо з правого боку, Кіпр – колишня англійська колонія.
Всього на Кіпрі я був майже 3 тижні з них 2 тижні я мешкав неподалік Фамагусти і 1 в Кіренії. Біля Фамагусти є чудові пляжі давні, руїни в самій Фамагусті цікавий венеційський собор. Кіренія – туристичне місто, там немає пляжів, але є дуже красива бухта з рибними ресторанами (на всьому Кіпрі це чи не єдине місце де можна знайти свіжу рибу, і ту споживають туристи, турки люблять м’ясо, як правило курчат, є і котлета по києвськи

) і купою англійських туристів. Між містами можна пересуватись на місцевих маршрутках (долмаш) – легкових 8-ми місних старих мерседесах. Російську мову за весь час я почув рази 3 – від місцевих студентів, в Кіренії від продавця у сувенірному магазини, яка запевнила мене, що російськомовні тут тільки працюють і в Нікосії на рок концерті де у складі британського гурту був російський соліст. Було вирішено, перед поверненням до Києва провести для порівняння 1 день в Анталії, в Кіренії придбав квиток на літак (65USD). За 18 USD таксист довіз з аеропорту Анталії в Дельфін біч клаб готель. Краще б ще один день було проведено на Кіпрі! Дуже багато наших Північних друзів, рекламні щити „Аргументы и факты с Вами в отпуске”, відповідне обслуговування. В номері не було пульту від кондиціонеру і нас намагались переконати, що все буде гаразд, увімкнувши його пультом з сусіднього номеру, з тим щоб кондиціонер весь час працював

, після тривалих переговорів

і показів інших кімнат, менших за розміром і видом на бозна що

, пульт з сусіднього номеру перекочував мешкати до нас. Мені шкода наших російських сусідів, до них просто так, без їх присутності зайшли і поцупили пульт

. Наступного дня той самий таксист, відвіз в аеропорт і так закінчилась чудова подорож. Я для себе відкрив нове місце

і як українець, сподіваюсь, що острів ще не скоро стане єдиним, що призведе до підйому туристичної частини, з неминучим напливом туристів і всього з чим це пов’язано, ускладниться і без того непростий шлях туди. А висновок такий, якщо є відповідні кошти і бажання поїхати туди, де не так багато людей навіть в розпал сезону, де не буде з ким, окрім як зі своїм супутником поговорити рідною мовою (українською/російською)/хоча було б бажання/ то варто відвідати Північний Кіпр все ж таки це щось нове після українських головних туристичних напрямків ( Туреччина, Єгипет ітп). Ще важливий момент візьміть з собою посвідчення водія

, інакше буде втрачено багато цікавих місць і відпочинок буде класичним лежанням на зовсім не безлюдному пляжі готелю.

Хоч це і не автомобільна подорож, але думаю може бути цікаво тому що цього разу напрямок, куди не часто доходять ноги українців, отже, мова про невизнану Турецьку Республіку Північного Кіпру. Як відомо, світова спільнота не визнає Північну частину, як окрему державу (розділ у теперішньому стані відбувся понад 30 років тому) і до 2003 року потрапити туди можна було лише з Туреччини, проте для нас, українців, мало що змінилося, оскільки, для в’їзду до Республіки Кіпр нам необхідна віза , тому подорож відбулася за старим варіантом