Канада без рожевих окулярів / Наші за кордоном

Оскільки відсьогодні вже можна називати речі своїми іменами, поділюся історією переїзду в одну з частин маловідомої (для пересічного європейця) Атлантичної Канади. Це історія пошуку, невдач, розчарувань, поневірянь, яка зрештою призвела до проміжного результату на шляху до кінцевої мети. Можливо для когось ця розповідь буде приводом для натхнення, аби змінити власне життя чи спонукає побачити світ ширшим, ніж він здається сьогодні.
Вся інформація подана тут є суб’єктивною думкою автора, не претендує на об’єктивність і за потреби рекомендую перевіряти її, використовуючи незалежні джерела.

Коротко опишу базові передумови вибору країни.
1)
Політична складова.
Дуже часто моє бачення ситуації у світі співпадає з баченням Віталія Портникова (80-90%).
Вважаю, що світ знаходиться на початковій стадії глобального протистояння демократичної системи та авторитарних диктатур, тому часові проміжки варто рахувати не роками, а щонайменше десятиліттями. Тобто 10, 20, 50, 80 років.

2)
Безпекова складова. Бажано подалі від рашки, Китаю, країн-сателітів.

3)
Мовний аспект.
Бажано англомовна країна (Британія, США, Канада, Австралія, опціонально Нова Зеландія).
Паспорт країни «золотого мільярду» плюс англійська мова – це відчинені двері по всій земній кулі.

4)
Заборонив собі втішатися ідеєю «пересидіти пару років та повернутися в….»
Цей дощ надовго, повертатися нікуди бо… (хто не сліпий – сьогодні сам бачить краще ніж вчора).
Фактор прозорої процедури набуття постійного резидентства, а згодом громадянства – важливий (пріоритетний).

5)
Чому не Європа?
Перенаселеність.
Мільйони тих, хто очікує повернення (невідомо куди саме і для чого).
Складалося враження, що Європа дуже соціалізована, де краще сидіти на «соціалі» ніж працювати.
Відповідно коли ти працюєш, будеш платити за умовного багатодітного сирійця.
І…фактор близькості рашки, яка буде каламутити воду, поки їй не наб’ють по морді (а це може бути і 20-50 років).

6)
Чому не США?
США запропонували тимчасовий захист терміном на 2 роки, після чого ти зобов’язаний виїхати. Згодом подовжили ще на 2 роки, але це лише тимчасовий статус.
Не маю родичів у США чи знайомих, які б могли виступати поручителем (спонсором).
Так, існує практика купити спонсорство за пару тисяч доларів чи більше. Однак якщо сьогодні ти йдеш на фальсифікацію , то треба бути готовим до того, що завтра може прилетіти «обратка».
Починати шлях з підробок? Таке собі щастя (й шанс потрапити у чорний список). Та й у моєму розумінні вся ця тимчасова історія - це постійна готовність «сидіти на валізах». Або лишатися нелегалом та роками працювати на адвокатів, які будуть готувати кейс «політичних переслідувань» (10-15 років запросто і не гарантія позитивного рішення).

7)
Канада запропонувала три роки легального перебування (яке згодом за бажанням заявника подовжила до 2027 року).
Відкритий дозвіл на роботу (це можливість працювати на кого хочеш, у будь-якій локації, як для постійних резидентів Канади).
Медичну страховку від держави (окрім стоматолога, офтальмолога).
Але головний фактор: Канада має 100+ імміграційних програм, виконавши умови яких заявник отримує статус постійного резидента Канади (плюс пластикову картку), а за 2+ роки проживання з’являється можливість подати заяву на отримання канадійського громадянства.
Статистика каже, що набуття канадійського громадянства відбувається приблизно через 5-7 років легального перебування у країні.
Синиця в руці (Канада) на мою думку більш приваблива, ніж журавель в небі (США).
Але Ви маєте право мати іншу думку, бажаю щоб пані Вдача не відверталася до Вас.

8)
Головна обставина: завжди хотів наявності «правил гри» у країні проживання, а не ловити рибу у чорній воді беззаконня.
Плюс хотілося бути корисним суспільству, державі, а не лише споживачем та «шлунком з ногами».
Чи намагався реалізувати це в Україні? Так. Однак система «білих ворон» просто випльовує, або розтирає в порох, бо система – це віддзеркалення суспільного запиту («забрати та поділити»).